З цього твору я дізналася про дитинство Михайла і про життя в досить старі роки.
Михайлик хотів щоб лебеді не летіли, а залишались біля хати. Зимою він брав тазик і з'їджав з горки, але потім його сварила мати.
Михайло дуже любив читати, за це його знову сварила мати. Для того щоб отримати книжку він вкрав в матері гарбузове насіння, але половину віддав жебракам.
Коли тато Михайла повернувся додому, то сказав йому, що він піде в школу. Через те, що Михайлик уже вмів читати, то його перевели в 2 групу. Перші дні він ходив без взуття. Батько навіть ніс його на руках зимою до школи, але на щастя, йому змогли купити взуття. На той час взуття було дуже дорогим і багато хто ходив без взуття навіть зимою.
Скоро мав відбутися перший театр в місці. Михайлику було дуже цікаво, що то таке, бо він такого ще ніколи не чув. Проблема була в тому, що вхід був дуже дорогим. Михайлик вирішив прокрастися але в нього не вийшло. Коли його виносили з театру він зустрів того хто це усе спланував. Все таки його впустили в театр. Там він зустрів іще декількох хлопців які сховалися там ще з самого ранку і ждали початку. Вистава була така захватуюча і реалитична, що коли був момент де били жінку, то люди вилазили на сцену що би побити негідника.
Цей твір є дуже цікавим, оскільки тут розповідається про дитинство автора. Ми можемо згадати свож дитинство під час читання, і це чудово. До того ж можемо дізнатися про життя людей в ті часи.
Гадаю, що будь яка наша мета залежить від нашого бажання, безумовноБудь-яка мета, веде за собою мотивацію. Перешкоди Іноді ми створюємо самі собі, а іноді просто не хочемо бачити їх простоту, і просто-напросто зупиняємося на сенредині мети, не дійшовши до фінішу. Ми хочемо отримати одразу бажане, і здається, що варто просто захотіти, то все тобі "упаде у руки". Для початку, головна перешкода для поставлених цілей - це ми самі. Найважча робота - це робота над собою, або над своїм вдосконаленням... Наприклад, я візьму своєю ціллю красиве тіло в здоровому дусі і розумній голові, для мене постає одразу 3 завдання - це: 1) займатися спортом, " зміцнювати свій внутрішній дух 3) займатися собою, тобто своїм навчанням та пізнанням чогось нового я обрала для себе ціль, і повинна дійти до неї, что б це мені не коштувало, і ніякі перешкоди не повинні змусити мене спинитись на моєму шляху ну как-то так, так переделай что-ли цели свои
- Пригадую ще,- продовжив свою розповідь Віктор Олексійович далі,- сварківці розповідали, що з ранку того дня в селі вони бачили пару сіроманців, напевне вовка і вовчицю. Хтось із них забіг до стайні, його закрили у приміщені, а потім знешкодили. Селяни казали, що скоріш за все загинув вовк, а вовчиця, мабуть, і сиділа на купі піску біля Кобівщини і сумувала за загиблим хазяїном – сіроманцем та була не дуже голодною, тому і не напала на поодиноку людину». Зважаючи на цей випадок, Віктор Олексійович зробив для себе такий висновок: по можливості не їздити самому вночі з роботи додому, а залишатися на ночівлю у населеному пункті.
З цього твору я дізналася про дитинство Михайла і про життя в досить старі роки.
Михайлик хотів щоб лебеді не летіли, а залишались біля хати. Зимою він брав тазик і з'їджав з горки, але потім його сварила мати.
Михайло дуже любив читати, за це його знову сварила мати. Для того щоб отримати книжку він вкрав в матері гарбузове насіння, але половину віддав жебракам.
Коли тато Михайла повернувся додому, то сказав йому, що він піде в школу. Через те, що Михайлик уже вмів читати, то його перевели в 2 групу. Перші дні він ходив без взуття. Батько навіть ніс його на руках зимою до школи, але на щастя, йому змогли купити взуття. На той час взуття було дуже дорогим і багато хто ходив без взуття навіть зимою.
Скоро мав відбутися перший театр в місці. Михайлику було дуже цікаво, що то таке, бо він такого ще ніколи не чув. Проблема була в тому, що вхід був дуже дорогим. Михайлик вирішив прокрастися але в нього не вийшло. Коли його виносили з театру він зустрів того хто це усе спланував. Все таки його впустили в театр. Там він зустрів іще декількох хлопців які сховалися там ще з самого ранку і ждали початку. Вистава була така захватуюча і реалитична, що коли був момент де били жінку, то люди вилазили на сцену що би побити негідника.
Цей твір є дуже цікавим, оскільки тут розповідається про дитинство автора. Ми можемо згадати свож дитинство під час читання, і це чудово. До того ж можемо дізнатися про життя людей в ті часи.