ніхто не баче, як сирота плаче» (народна мудрість) (за оповіданнями про дітей б. грінченка)
проблема любові і щастя людини у новелі в. винниченка «момент»
чи варто виправдовувати чіпку? (за романом «хіба ревуть воли, як ясла повні? »)
трагікомічне звучання образу головного героя комедії і. карпенка-карого «мартин боруля»
мої роздуми над повістю «кайдашева сім’я»
чи легко бути лідером? (за драматичним етюдом о. олеся «по дорозі в казку»)
збірка і. франка «з вершин і низин» - важливий етап у розвитку української поезії
змалювання людських характерів, їх несумісності в повісті і. нечуя-левицького «кайдашева сім’я»
вічна тема у мистецтві - тема влади землі над людиною
« було байдуже, чи він українець, чи полян» (характеристика образу єремії вишневецького)
порівняльна характеристика карпа і лавріна з повісті і. нечуя-левицького «кайдашева сім'я»
фольклорно-етнографічна основа повісті м. коцюбинського «тіні забутих предків»
образи селян в повісті «fata morgana» m. коцюбинського
твір-мініатюра про
чому лаврін і мелашка стали сварливими, дріб'язковими людьми
семантика образу омелька кайдаша з повісті і. нечуя-левицького «кайдашева сім'я»
мавка із драми-феєрії «лісова пісня» - мій улюблений літературний персонаж
не роби іншому того, чого не бажаєш для себе
мій улюблений твір (м. коцюбинського «intermezzo»)
марійка та івоніка - втілення цінностей народної моралі (за повістю о. кобилянської «земля»)
яку сім’ю я сподіваюся мати в майбутньому
«і все-таки до тебе думка лине» леся українка
оповідання і. франка про дітей та школу
проблема життєвого вибору (за романом «хіба ревуть воли, як ясла повні? »)
камінний хрест як художній символ українського селянина-бідняка (за новелою в. стефаника «камінний хрест»)
образ чоловіка у прозі панаса мирного
трагедійність образу марії ляшнівської, головної героїні драми в. винниченка «гріх»
навіщо потрібно вивчати мову сучасній елайзі дулітл? (твір-роздум)
мої враження після прочитання драми «украдене щастя»
«чайка» - символ вбитого кохання
Наш, український народ здавна славиться своїм хорошим почуттям гумору. І це дійсно так. Хороший жарт допомагає нам пройти через різні проблеми: фінансові, політичні чи сімейні.
Гумор супроводжував наш народ з самого початку. В Київській Русі першим документом, в якому дослідники знайшли прояви нашої культури в цьому напрямку, став твір “Моління Данила Заточеника”. Це унікальне історичне джерело, в якому можна розгледіти початки цього почуття в нашого народу. Пізніше, українці демонстрували своє почуття гумору в багатьох творах та історичних джерелах. Під час володарювання українськими землями литовською та польською владою виникло багато сатиричних жартів і історій. В ту добу приводом для насмішок були українські пани, які заради грошей, панівного становища в суспільстві відмовлялися від своєї національності.
Саме цю рису панства висміяв у свої творах український літературний і релігійний діяч Іван Вишенський. Пізніше, за до сатиричних творів, хотів пробудити свідомість українців Григорій Сковорода. Його твори “Бджола та Шершень”, “Всякому місту звичай і права”, “Голова і тулуб” порушують в гумористичній формі багато проблем тогочасного суспільства.
Також своїми гострими, саркастичними жартами славилися козаки. Згадати тільки одну ситуацію – лист у відповідь Султану Мухаммеду IV. Тодішній правитель Туреччини, після завданої шкоди на Кримському півострові, відправив ультимативний лист. В цьому листі він хизувався своїм військом, титулами перед козаками і ставив їм ультиматуми. А козаки відповіли йому наступним: «Не будеш ти годен синів християнських під собою мати». Цю відповідь і досі пам’ятає не тільки наш народ.
Потім ряд творів – “Енеїда” Котляревського, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” Мирного, “Інститутка” Марка Вовчка, “Кайдашева сім’я” Івана Нечуй-Левицького та багато інших. В кожному з них автори висміювали соціальні вади панства, народу, продажність, беззаконня, жорсткості панівної гілки суспільства. Але, знаєте,що найбільше об’єднує ці твори? Незважаючи на всі труднощі, які довелося пережити нашому народові, він завжди знаходив з чого посміятися, навіть у саркастичній формі. Саме це показує, що наш народ – незламний. І вся наша література демонструє аргументи до фрази “Сміємось, отже, не здаємось”.
Відповідь:
всі церковні дати в творі
Паликопа (в цей день Карпо пішов залицятися до Мотрі) - Святого Пантелеймона, Великомученика і Цілителя (27 липня/9 серпня);
Семена ( в цей день Кайдаші пішл на розглядини до Довбишів) - (14 вересня — свято Преподобного Симеона Стовпника та його матері Марфи, народний варіант назви — день Семена)
Друга пречиста (після цього свята Карпо повінчався з Мотрею) - 21 вересня, православні християни святкують Різдво Пресвятої Богородиці, яке у народі називають другою Пречистою.
Пилипівка (після Пилипівки між Кайдашихою і Мотрею загострився конфлікт) - дніпосту перед Різдвом - дотримується з 15 листопада до 24 грудня за григоріанським і новоюліанським календарями, і деякими Східними церквами 15 (28) листопада до 24 грудня (6 січня) за юліанським календарем.
Різдво (перед цим святом Мотря майже сама зробила всю домашню роботу і сподівалася на нову одежину від свекрухи, але отримала лише кусок тканини на запаску, тому дратувала Кайдашину новою гарною спідницею, яку їй купив ще батько) - Деньнародження Ісуса Христа (святкується 25 грудня католиками або 7 січня православними.
Великдень (Кайдашиха привезла на подарунок Мотрі з ярмарку чорну хустинку та темненьку, убогу матерію на спідницю). - День, коли християни святкують Воскресіння Ісуса Христа. Завджи припадає на неділю, але в різні дати. Це свято святкується весною.
Покрови (Кайдашиха відмовилась відрізати невістці тонкого полотна на сорочку. Мотря вперше заплакала з тих пір, як переступила поріг хати Кайдашів) - Деньсвяткуваня - 14 жовтня.
Зелені свята (перед цим святом Лаврін познайомився з Мелашкою) - святкуються в кінці весни на початку літа
Страсний тиждень (дні перед Великоднем - баба Палажка агітує Кайдашів йти до Києва), Велика п"ятниця - п"ятниця перед Великоднем ( історія, яка трапилась з бабою Палажкою в Братському монастирі)
Петрівка (після цього свята у селян починалася косовиця та гребовиця) - дні посту влітку- починається після Зелених свят і завжди закінчується 12 липня - Свято апостолів Петра і Павла
івка ( після цих свят Омелько Кайдаш почав втрачати пам"ять і безтямно блукати) - Піст, що припадає на кінець літа (з 1 по 15 серпня за старим стилем).
Храм (церковне свято, яке кожному селі було інше, залежно від того, іменем якого святого названа церква у селі. Перед цим святом Кайдашиха вирішила освятити собі і Карпові хату)
Пояснення: