Наш, український народ здавна славиться своїм хорошим почуттям гумору. І це дійсно так. Хороший жарт допомагає нам пройти через різні проблеми: фінансові, політичні чи сімейні.
Гумор супроводжував наш народ з самого початку. В Київській Русі першим документом, в якому дослідники знайшли прояви нашої культури в цьому напрямку, став твір “Моління Данила Заточеника”. Це унікальне історичне джерело, в якому можна розгледіти початки цього почуття в нашого народу. Пізніше, українці демонстрували своє почуття гумору в багатьох творах та історичних джерелах. Під час володарювання українськими землями литовською та польською владою виникло багато сатиричних жартів і історій. В ту добу приводом для насмішок були українські пани, які заради грошей, панівного становища в суспільстві відмовлялися від своєї національності.
Саме цю рису панства висміяв у свої творах український літературний і релігійний діяч Іван Вишенський. Пізніше, за до сатиричних творів, хотів пробудити свідомість українців Григорій Сковорода. Його твори “Бджола та Шершень”, “Всякому місту звичай і права”, “Голова і тулуб” порушують в гумористичній формі багато проблем тогочасного суспільства.
Також своїми гострими, саркастичними жартами славилися козаки. Згадати тільки одну ситуацію – лист у відповідь Султану Мухаммеду IV. Тодішній правитель Туреччини, після завданої шкоди на Кримському півострові, відправив ультимативний лист. В цьому листі він хизувався своїм військом, титулами перед козаками і ставив їм ультиматуми. А козаки відповіли йому наступним: «Не будеш ти годен синів християнських під собою мати». Цю відповідь і досі пам’ятає не тільки наш народ.
Потім ряд творів – “Енеїда” Котляревського, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” Мирного, “Інститутка” Марка Вовчка, “Кайдашева сім’я” Івана Нечуй-Левицького та багато інших. В кожному з них автори висміювали соціальні вади панства, народу, продажність, беззаконня, жорсткості панівної гілки суспільства. Але, знаєте,що найбільше об’єднує ці твори? Незважаючи на всі труднощі, які довелося пережити нашому народові, він завжди знаходив з чого посміятися, навіть у саркастичній формі. Саме це показує, що наш народ – незламний. І вся наша література демонструє аргументи до фрази “Сміємось, отже, не здаємось”.
Відповідь:
1. Події, описані в повісті М. Коцюбинського «Дорогою ціною» відбувалися... у 30-х роках ХІХ століття цитата: Діялось се в тридцятих роках минулого століття.
2.З якою сільськогосподарською худобою порівнюється неволя народу – тур . цитата: То не віл був у ярмі, звичайний господарський віл, якого паша й спочинок могли зробити щасливим: ярмо було накладене на шию дикому турові, загнаному, знесиленому, але овіяному ще степовим вітром..
3. чого НЕ робили пани з тими холопами, яких було спіймано за втечу... не вішали на центральній площі. цитата Лиха доля чекала втікача: його оддавано в рекрути, засилано на Сибір, катовано канчуками, тавровано, мов худобу, або з оголеною напівголовою, збитого, збасаманеного, одсилано в кайданах назад до пана (методом виключення - немає вішали на площі)
4.За що Остап засуджує простий народ? Бо народ: байдуже ставиться до власної волі цитата: злість бере на наших людей: застромив віл шию в ярмо та й байдуже йому, тягне, хоч ти що..
5. Від чого застерігає Соломія Остапа? не йти селом. цитата: — Ну, то не йди, голубе, селом, щоб не побачив хто...
6. Втікаючи, Остап найбільше хвилюється за... дідуся цитата: — Бувай здорова... Гляди ж, не забувай мого дідуся... Перекажи, хай вони не журяться.
7. Що сталося з утікачами під час переправи? на них наскочили козаки і почали стріляти. Через це не всі люди сіли в човен. цитата: — Лови їх! В'яжи! — гукали козаки, впадаючи на тих, що не встигли сісти у човен. Вони зіскакували з коней і кидались на втікачів. Усе змішалося
8.Що сталося з Остапом, коли вони з Соломією вийшли на берег? - Кордонний козак підстрелив Остапа. цитата: — Хто там?..— кинув у пітьму кордонний козак і, не дочекавшись одповіді, бахнув наосліп із рушниці. - Ой! — скрикнув Остап, ухопившись за груди, і захитався.
9. Чому Соломія залишила Остапа у плавнях? Бо він був поранений, а Соломія хотіла швидше знайти вихід. цитата: Чи не краще б лишити тут Остапа — вона ж йому однаково нічим не годна за — та самій метнутись й пошукати виходу? Так було б певніше й скоріше
10. Що трапилося у плавнях із Соломією? Що вона там побачила? Вона заблукала і побачила, що горять плавні. цитата: Обернувшись назад і глянувши на небо, вона побачила червоні, як грань, хмари — і зразу стали зрозумілими їй і той дим, що вона чула, і тепло, і неспокій птахів, і тікання звірів. Плавні горіли…
11. Що сталося із Соломією, коли вона з Іваном Котигорошком визволяли Остапа? потонула. цитата: Вона чує, що могутня течія бере її в свої обійми, а чорна гли-бінь тягне за ноги. Приходить смерть.
12. Як склалося життя Остапа? Він самотньо жив на бессарабській полонині, охороняв пам'ятник, поставлений на згадку розливу людської крові; часто згадував Соломію.. цитата: На високій бессарабській половині…стоїть одиноко високий пам'ятник, поставлений на згадку розливу людської крові. Там колись бились турецькі яничари з московським військом. Тьмяно світяться вікна у маленькій хатинці, де сторож варить собі убогу вечерю…. Сивий дід гріє свою бороду біля вогню і слухає розмову вітру…
Пояснення: