У нас у дворі ріс величезний і могутній дуб, під його розлогими гілками все любили відпочивати в літній зной.Зімой дуб покривався мантією зі снігу, і як білий велетень височів над усіма. Одного разу над будинком пронеслася страшна гроза, дуб захистив нас, прийнявши удар блискавки на себя.Крона дерева згоріла, а стовбур розщепився, дуб став схожим на пораненого воіна.Все переживали, намагаючись до гіганту.Проізошло неймовірно, дуб заговорив і повідав нам свою історію.
Двісті років тому, молодий дубок пробився з жолудя на свет.Рос він швидко, прагнув поглянути на світ з висоти.В його молоді роки повз проїздили вози і карети, запряжені лошадьмі.Купци поспішали в крамниці, а робочий люд на работу.Шли часи, революції і війни проходили повз, а птиці розповідали дубу все новости. Замість коней з'явилися автомобілі, в кожному будинку загорівся свет.Под дубом люди читали газети і книги, а зараз лише дивляться новини інтернета.Дуб старий, він побачив чимало, тому не боїться піти на покой.Вокруг ростуть молоді дубки, які залишаться з людьми, даючи їм тінь влітку і захищаючи від блискавок під час грози
Тут є пару варіантів:
«Я, слава Богу, вік прожив, а й тріски чужої не взяв»;
«Без науки, без струменту, без опиту, куди не повернися, нічого не зробиш»;
«Тільки гляну, враз бачу»;
«Я не люблю, знаєте, там всяких ніжностей: перин, подушок. Є сама — добре, а нема — кулак в голови, свиту послав, свитою укрився, заснув — мало журився, проснувся, встав- встрепенувся, шапку насунув та й далі посунув»;
«Опит — велікоє діло!»;
«Мені тільки засісти, то я з маху напишу що завгодно… Хочеш — комедію, а хочеш іє, яке завгодно іє і куди завгодно»;
«Оцей раз, як не найду грошей, годі, кінець, амінь. Засяду десь і буду писать все, все одно гроші; я за год напишу стільки, що й на воза не забереш».
Якщо я не правильно зрозуміла питання, пишіть мені про це
