Захар беркут казав це
Объя снение:
Предлагаю придумать такое продолжение к сказке "Мишка" Б. Лепкого:
Мишка устроилась не плохо – она стала жить с новым хозяином. Пусть у него состояние было плохое, однако это был честный и преданный человек. Вскоре война кончилась. Мишка сбегала посмотреть, как живет ее старый хозяин. То, что она увидела, ее удивило.
Мужчина снова был богатым, однако его покинули все его знакомые. Теперь он не нуждался в деньгах и стал заниматься благотворительностью. Мишка поняла, что старый хозяин извлек хороший урок. Нельзя наживаться на чужом горе, быть алчным человеком без жалости в сердце.
Объяснение:
Тарас Бульба, великий полководець і патріот своєї країни. Він на перше місце ставив відданість козацькій справі.
У нього було два сини, старшого звати Остап, а молодшого Андрій і обох він хотів зробити полководцями. Остап був вірним своєму народу і своєму батьку до останнього, а Андрій, через те, що його почуття перемогли і він влюбився в польську дівчину, вирішив зрадити свій народ, своїх козаків, свою батьківщину. Як тільки про це дізнався Тарас Бульба, він наказав сзопити Андрія, а потім, коли вже його піймали, Тарас Бульба зі словами-"Я тебе породив, я тебе і вб'ю" витрілив у нього із рушниці.
Якби Андрій всеж таки погасив у собі ці почуття і залишився відним своєму народу, то міг би залишитися живим і в майбутньому вмерти, як справжній воїн, а не як зрадник свого народу!
Окрім того, знали Захара ще й як "чудового лікаря, що лічить рани і всілякі болісті, але й не менше як чудового бесідника та порадника, котрий "як заговорить, то немов Бог тобі в серце вступає", а як порадить чи то одному чоловікові, чи цілій громаді, то хоч цілий майдан старців набери, то й ті вкупі ліпшої радине придумають".
Дивує його відданість громаді. Захар не лише слідкує за дотриманням законів співжиття громади, але й сам суворо дотримується їх. Заради порятунку громади він ладен пожертвувати навіть найдорожчим, що у нього було, — власним сином Максимом.
А ще Захар Беркут вірний законам пращурів. Він надзвичайно близький до природи, завжди просить до у неї. Перед боєм з монголами він звернувся до світила з такими словами: "Сонце, великий преясний володарю світа! Відвічний опікуне всіх добрих і чистих душею! Зглянься на нас!... Сонце, я поклоняюсь тобі, як діди наші поклонялися, і молюсь до тебе всім серцем: дай нам побідити!".