М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

Контрольна робота №1. Із пісенних скарбів. Суспільно-побутові пісні. Коломийки. Іван Франко, історична повість «Захар Беркут». Тест

І варіант
1.Пісня – це А жанр народної творчості, епічний сюжетний художній твір усного походження
Б ліричний віршований твір, який співається В захоплююча розповідь про цікаві події життя
2.Суспільно-побутові пісні А піднімають настрій, об’єднують людей, знайомлять з
історичними подіями Б відтворюють настрої певної соціальної групи, викликані певними
явищами суспільного життя В зображують хвилювання народу за своє життя, майбутнє
3.Основний мотив суспільно-побутових пісень – А відтворення внутрішнього психологічного
стану героя в певний момент його життя, викликаний певною подією чи явищем Б яскраве
зображення тяжкого життя народу В заклик до боротьби за краще життя, єдності, до
4.Назвіть різновиди суспільно-побутових пісень. 5.Персоніфікація –це…
6.Коломийка –це А жанр народної творчості, епічний сюжетний художній твір усного
походження Б дворядкова пісня в танковому ритмі, яка складається з двох чотирнадцятискла-
дових рядків з паузою після восьмого складу В невеликий прозовий твір, цікавий за змістом
7.Повість «Захар Беркут» написана у А 1883 році Б 1885 році В 1882 році
8.Установіть відповідність між персонажем та ідеєю, яку він уособлює:
Персонаж Ідея
1.Захар Беркут А згоди, дружби, ладу й громадського порядку
2.Тугар Вовк Б державної мудрості народу, уболівання за свободу, волю
3.Максим, Мирослава В зради, підступності, зла, несправедливості
Г вірності, чесності, справедливості, довіри в стосунках
9.Захар Беркут уміло керував громадою, тому А члени тухольської громади жили дружно,
не бідували Б Тухольщину й досі обминали неситі очі князів і бояр В жителі Тухольщини
були йому дуже вдячні
10. Тугар Вовк прийшов у село Тухля з А м. Глухова Б м. Києва В княжого міста Галича
11.Установіть відповідність між персонажем та його зовнішністю:
Персонаж Опис зовнішності персонажа
1.Максим Беркут А Їхала на лови посеред гостей, гордо, сміло, мов стрімка
тополя серед коренастих дубів…
2.Тугар Вовк Б Тухольський провідник, молодий гірняк, перший удалець
на всю тухольську верховину, син тухольського бесідника.
3.Мирослава В Був мужчина, як дуб. Плечистий, підсадкуватий, з грубими обрисами лиця,
грубим чорним волоссям, він сам подобав на одного з тих тухольських медведів…
Г Від самого досвіта в ловецькім таборі великий рух і тривожне
дожидання. Ловецьке товариство вирушило з табору.
12. Визначте повчальний зміст слів: «Дурна звірюка той медвідь: самотньо держиться. Якби
вони зібралися докупи, то хто знає, чи й стадо вовків дало би їм раду» А Дружба – велика
сила Б Сам погибай, а товариша виручай В Сила в єдності: щоб перемогти когось, треба
триматися разом 13. Чи актуальна повість «Захар Беркут» сьогодні? Чим саме?
Аргументуйте власну думку .

.

👇
Открыть все ответы
Ответ:
KatyaKuxar
KatyaKuxar
01.10.2020

  «підкова»

тема:   зображення ліричної героїні твору, яка знайшла золоту підкову, загублену конем дідуся мороза, і прагнула, щоб за її здійснилися всі бажання і мрії.

ідея:   кожна дитина відчуває себе щасливою, коли у новорічні свята всі її сподівання і мрії стають реальністю.

основна думка: кожна дитина мріє про здійснення власних бажань, вірить у діда мороза, щасливу підкову.

метафори: «ішов сніг», «дід мороз протрюхикав», «розгубились в небі літаки», «літали, кричали, крильцями дрижали». • епітети: «сніг зелений, фіалковий, рожевий», «золота підкова».

риторичні оклики:   «мама! », «щоб все мені збулося! ».

4,6(17 оценок)
Ответ:
иришка276
иришка276
01.10.2020
Учому ж рiзниця мiж поетом   та   бертольдом?   читач   одразу   бачить,   що вiдмiнностi мiж вдачами цих персонажiв принциповi. вже в першiй   частинi твору поет говорить про своє життя: вiн почуває себе вiльним i багатим.   його   думи   несуть   його,   куди   вiн   захоче,   за   своєï   творчоï   уяви,   особливого   свiтосприйняття   вiн, здається, може осягнути весь свiт, тож весь свiт належить поетовi. поет   не   вiдчуває   себе   самотнiм   чи   нещасним:   його   завжди оточує молодь яка дослухається його слiв, подумки вiн завжди з людьми, з народом, з природою. бертольдовi важко це зрозумiти. авторка так характеризує свого персонажа, лицаря бертольда: був вiн гордий та завзятий, але ж тiльки на упертiсть та на гордощi багатий. у життi ж бертольд   має   зовсiм   iншi   цiлi,   вiн   приземлений   та практичний. i здавалося б, нiчого немає поганого   в   практичностi, але така тонка межа мiж життєвою   практичнiстю   та   приземленiстю, бездуховнiстю. лицаревi важко оцiнити щось, що не можна побачити:   краса духу, сила мистецтва йому фантомами, iлюзiями: я б вiддав отой химерний твiй таємний свiт надхмарний за наземне справжнє графство, за пiдхмарний замок гарний. але коли лицар чує слова поета, навiть вiн не може   встояти   перед ними, навiть вiн визнає силу слова: довго й лицар слухав пiсню, далi мовив на вiдходi: що за дивна сила слова! ворожбит якийсь, та й годi! пiзнiше лицар не раз   упевнюється   в   магiчнiй   силi   слова:   поет йому завоювати серце коханоï за серенади,   пiснi поета вiйську   здобути   перемогу…   але   коли   бертольд повертається з вiйськового походу, вiн встановлює   своï порядки в графствi: податки та мита роблять життя народу   нестерпним,   а про справедливiсть законiв годi й мрiяти. тодi спiвцi знову беруться   до справи: силою свого слова вони i звеселяють людей, i нагадують   про   те, що справедливiсть   iснує,   але   ïï   треба   вибороти,   не миритися зi своєю долею, а боротися за краще майбутнє . але, як виявляється, лицар   бертольд   визнає   цiлу   слова   тiльки тодi, коли воно стоïть   на   сторожi   його   iнтересiв.   без   жодного покору сумлiння правитель вирiшує пiдкупити спiвця, все ще   вiрячи в те, що за iронiï все можливо.   але   поет   знов   виказує   не тiльки   безкорисливiсть,   а   й   небайдужiсть   до   житгя   народу,   до справедливостi та рiвностi серед людей. поет   вiдкиває   пропозицiю графа стати його придворним спiвцем: не поет, у кого думки не лiтають вiльно в свiтi, а заплутались навiки в золотiï тонкi сiтi. не поет, хто забуває про страшнi народнi рани, щоб собi на вiльнi руки золотi надiть кайдани! своє життя поет, за наказом бертольда,   доживає   у   темницi, проте вiн не боïться навiть ув'язнення, знаючи, що правда   на   його боцi. вiн лишає по собi   своï   пуми-чарiвницi   та   учнiв,   що продовжують його справу. за   словами   лесi   украïнки,   протистояння правителiв та поетiв триває i досi,   а   коли   воно   зникне,   то   i мочиться давня казка, а настане правда нова. твiр лесi украïнки давня казка   побудований   на   суперечностях   мiж двома героями поетом i лицарем   бертольдом   тобто   мiж   силою   мистецтва слова   та   силою   влади   й     примусу,     мiж     силою     духу     та орiєнтацiєю   на   матерiальне.   напевно,   правда   нова   зараз набагато   ближча,   нiж   за   часiв   створення   поеми:   ми   можемо   вiльно висловлювати своï думки, закiнчилися страшнi часи   суперечок   через iдеологiчнi переконання… але ми маємо   пам'ятати   про   давню казку   видатноï   украïнськоï   письменницi,   аби     не припуститися   колишнiх   помилок   i   наближати   нову   правду,   втiлювати ïï у нашому життi.
4,6(40 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Українська література
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ