Відповідь:
1.Що вам відомо про сусідів Софійки?
У творі є згадка про сусідів Софійки, як тих, що жили у новому будинку, так і тих, що залишилися на старій квартирі. Сусідкою у новому будинку була баба Валя, яка жила навпроти. Саме їй довірили ключі від загадкової квартири сусіди, які жили нижче поверхом. Баба Валя повинна була наглядати за квартирою і поливати вазони. Вона чесно виконувала свої обов"язки. Правда, спершу стосунки бабі Валі з Софійкою і її батьками були не дуже приязні. Напевне, їй здавалося, що нові сусіди занадто примхливі і скаржаться даремно. Але пізніше вона потоваришувала з Софійкою.
А після того, як Софійці і Сашкові вдалося знайти в минулому мить, коли можна відвернути невідворотнє, то до дивної квартири знизу повернулися її господарі з заробітків з Москви. Сказали, що раніше їх ніби щось гнало з дому, а тепер чомусь дуже тягне назад, і що нікуди вони більше не поїдуть.
А до колишніх сусідів Софійки відносився Сашко і його сім"я - мати і три сестрички. Напевне, це був якийсь старий дім, з якого люди мріяли якнайскоріше виїхати. Сашко, наприклад, жив у напівпідвальчику цього будинку.
2.Назвіть друзів та однокласників Софійки. Що ви про них знаєте?
Вірним другом Софійки був Сашко. Колись вони жили по-сусідству. Сашко – єдиний мужчина в сім'ї. Мама працює прибиральницею, та й то часто хворіє, а в сім'ї ще трійня малих сестричок.
А однокласниками Софійки були: хлопець, який дуже їй подобався - Вадим Кулаківський. Зверхній, не дуже приємний, злодійкуватий і наглий. А також однокласниця Ірка Завадчук - головна суперниця Софійки за увагу Вадима. Вона пихата, зверхня, яскрава, модно одягається, фарбується, цілком під стать Вадимові Кулаківському.
Пояснення:
Рoсія, у часи Миколи і не була убогою або не відбулася країною з політичної точки зору, але саме така Росія описується в комедії «Ревізор». Цей період був названий автором багатьох мемуарів «глухі роки». I насправді, чим сильніше ставала імпеpія, тим більше губилися моральні цінності людей. Благородство і добропорядність змінювалися недовірою і черствістю. Настали застійні часи в розвитку культури, а вже про формування політики на початку XIX століття не було й мови. Mіста, про яку йдеться в комедії, не існує насправді, але він майже нічим не відрізняється від інших, в будь-якому куточку Росії можна знайти дуже схожі на цей міста. Один з героїв говорить про нього так: Так звідси хоч три роки скачи, ні до якої держави не доїдеш. Разом з тим, це місто схожий на маленьку країну. Тут є абсолютно все, у чому може потребувати її мешканець: будівлю суду, школи, поліція, лікарні, поштове відділення і багато іншого. Але їx стан залишає бажати кращого! Лікування в лікарнях дуже погане, поліція не справляється зі своїми обов'язками, в суді зростає корупція. Але найбільше вражає те, що це найгірше місто Росії.
Відповідь:
У житті кожної людини обов'язково бувають моменти, коли треба зробити вибір. Іноді йдеться про дріб'язкове: іграшку, одяг, страви. А колись — про серйозніші речі: професію, вчинок, ставлення до людини... Від чого тоді залежатиме вибір? Мабуть, від виховання, від совісті, від наявності чи відсутності таланту, вміння розуміти життя і людей. Роман Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" знайомить нас с історією Чіпки Вареника, селянського парубка, який стає жорстоким убивцею. Чому герой зробив такий вибір? Автор намагається дати відповідь на це питання, висвітлюючи дитячі, юнацькі роки Чіпки, розкриваючи мотиви його вчинків. Формування його характеру відбувалося у несприятливих умовах. Батько виявився двожоном, отже, Чіпка — байстрюк, якого зневажало все село. Постійні злидні, безземелля. Коли ж з'явився клаптик землі, його підступно відбирають. Ось перші причини мстивого характеру хлопця: бідність, зневага людей, безправність і беззахисність перед несправедливістю. Починається боротьба Чіпки за правду — так він вважає. Грабунки, розбій — здавалося, що він відбирає своє. Був, правда, період душевного "одужання", коли поруч з'явилася Галя, коли праця приносила і прибуток, і задоволення. Але ще один удар: Чіпку виганяють із земської управи, куди він був обраний селянами. І герой знову виходить на стежку помсти, знову ніби захищаючи правду. Якби в романі діяв лише Чіпка, з усіма його бідами, то, мабуть, можна було йому співчувати. Мовляв, а що ж іще робити у подібних умовах? Але ж поряд з Чіпкою мати, Галя, Грицько, Христя. Намагаючись підтримати героя, вони підказували йому інший шлях. Якби прислухався, може, став би хазяїном, як Грицько, добрим і ніжним чоловіком для Галі, а для матері — люблячим сином. У світі весь час борються добро і зло. Відгук цієї боротьби обов'язково буває в людських душах. Те, який шлях обере людина, залежить від перемоги в її серці добра чи зла. У Чіпчиному серці взяло гору зло. Отже, інші люди, навіть його рідні, відступили на задній план. Ні благання матері, ні сльози дружини, ні поради Христі не розтопили тієї образи, якої завдало герою життя. Чіпка перестав бачити оточуючих, перестав рахуватися з ними і став злодієм. Я переконана, що вибір життєвого шляху, крім об'єктивних, тобто суспільних умов, повинен залежати від самої людини, від розуміння того, що ти захищаєш — добро чи зло. Має бути почуття відповідальності перед людьми, треба думати про те, щоб від твого вибору ніхто не постраждав, не став нещасним.
думаю підійде