тіло його замурували в печері, яка довгий час слугувала місцем для молитв до язичницьких богів.
цитата Важко зітхнув старий Захар, зирнув на сонце, всміхнувся, і по хвилі вже його не стало. Не плакали за ним ні сини, ні сусіди, ні громадяни, бо добре знали, що за щасливим гріх плакати. Але з радісними співами обмили його тіло і занесли його на Ясну поляну, до стародавнього житла прадідівських богів, і, зложивши його в кам'яній контині, лицем до золотого образа сонця, вміщеного на стелі, потім привалили вхід величезною плитою і замурували.
От так спочив старий Захар Беркут на лоні тих богів, що жили в його серці і нашіптували йому весь вік чесні, до добра громади вимірені думки.
Объяснение:
