Поема Миколи Вороного "Євшан-зілля" розповідає про ту частину історії України, що стосується княжої доби. Описана в ній доля юнака-половця, який потрапив у полон і забув свою Батьківщину. Така біда, як полон, неволя, необхідність жити в чужому краї, не обходила українців. У воєнних походах потрапляли вони у полон до ворога. Під час набігів на Київську Русь поневолювали наш народ кримські татари, турки, інші вороги, плюндрували землю, забирали в рабство жінок, дітей. Вирісши на чужині, діти нерідко забували про свою Батьківщину. А дехто з юнаків навіть ставав воїном у чужинському війську.
Хоч ідеться в поемі про події далекого часу, вона перегукується також із сучасністю. Не тільки в період існування Київської Русі українці змушені були розлучатися зі своєю Батьківщиною.
Наша земля часто переживала важкі часи, коли багатьом людям доводилося шукати кращої долі по чужих далеких краях. Народне прислів'я недаремно каже: "Нашого цвіту по всьому світу". Чимало українців мешкає тепер у Росії, Сполучених Штатах Америки, Канаді, країнах Європи...
Відповідь:
Пояснення:
На мою думку кохання Марусі Чурай і Грицька Бобренка могло мати щасливий кінець. Давайте пригадаємо чому Грицько Бобренко покинув Марусю Чурай. Грицько ставши козакам пішов на війну, адже події роману відбуваються під час національно-визвольної війни. Повернувшись з поход юнак захоплюється кого йому засватати, він кохає Марусю, але сватає Галю Вишняківну, бо вона багата. Кохання Марусі і Гриця могло мати щасливий кінець якщо Гриць не пішов на війну, а завжди був з Марусею, тоді в один прекрасний день Гриця обов'язково засватав Марусею і їхньому щастю не було кінця. І якщо Грицько Бобренко не купався на гроші родини Галі Вишняківни, а вибирав серцем, то був щасливим з Марусею. Отже кохання Марусі і Гриця могло бути щасливим.