Для становлення людської особистості велику роль відіграє знання свого минулого та ставлення до нього. Пишатися своїм минулим, перейматися його проблемами, продовжувати справу своїх пращурів чи, навпаки, соромитися, мовчати про нього як про невиліковну спадкову хворобу - ось питання, на які має відповідати історичний твір. Бо через кілька століть новонароджений Положишило може й не дізнатися про долю свого пращура чи, дізнавшись, засоромитися або не зрозуміти тих болей і радощів, якими жило минуле, а народ без минулого, ніби дерево без коріння, - легка здобич для невсипущого Зла.
Історичний твір завжди був одним з найголовніших чинників пробудження національної свідомості народів.
Історію треба знати, вивчати, аби творити сучасне й майбутнє, не повторюючи помилок попередників. У цьому й полягає мудрість історії. А історія українського народу була від самого початку надто кривавою.
А чи не тому, що дух наш виснажився за довгі тисячоліття змагання за право існувати, жити; чи не тому наші сучасники втратили нині дух вольниці і непокори - дух життя, а не існування? Колись цей дух українцям піднімали кобзарі, а зараз цю функцію перейняли історичні твори, про колишніх героїв, непереможних уже в тому, що здатні на бунт, заряджаючи своєю енергією маси. І доки існує хоча б один такий бунтівник - народ буде жити, нація буде існувати.
Потреба заглянути в глибину століть диктується необхідністю збагнути сенс забутих уроків історії, знайти в них живі і на дихаючі цінності, створені нашими предками. їх надбання — не просто нагромадження давно минулого, а передусім та життєтворна святиня, до якої знову і знову припадаємо, вирушаючи в незвідану путь соціальних перетворень. Історичний досвід минулого — це досягнення і прорахунки наших предків, його належить покласти в підмурок розвитку народу. Забувати або нехтувати ним означає зводити будівлю нашого майбутнього на піску. Іншими словами, визнавати себе випадковими подорожніми на стежках світової історії, які не знають, навіщо прийшли у світ, для чого живуть і чого повинні досягти.
Відповідь:
Здається це тест по принципу так/ні
1. Події відбуваються в селі Воронівка та його околицях? - Так
2. Вітриком звали коня Тишкевича? - Ні (коня Швайки)
3. Дія роману «Джури…» відбувається у 18 столітті? - Ні (в 1487-1488 р.р., тобто у 15 столітті)
4. Демко мав прізвисько Дурна Сила? - Так
5. Дід Кудьма вчив Санька ворожбитству? - Так
6. Швайка міг прикидатися заможним татарином? - Так (татарином прикидатися точно міг, а от чи бідним чи заможним - не знаю... Хлопцям він казав, що може бути "беєм", а бей - це титул, звання у татар)
7. Вовка Пилипа Швайки звали Барвінок? - Так
8.Тишкевич утік від козаків до татар? - Так
9. Козаки вирішили створити ю ??? - не знаю що таке "Ю", але у розділі "Козацькі розмови" частини другої "На Козацьких островах" козаки вирішили, що їм потрібно створити постійно діючий табір, в якому можна було б залишатися жити взимку, приймати бажаючих бути козаками, тренувати молодь.
10. ???
11. Житло козаків називалося оселедець? Ні (житло - курінь, оселедець - це чуб козацький)
12. Грицик і Санько змушені були тікати з села, щоб урятуватися від гніву пана Кобильського? - Так (вони "пожартували" з панськими жовнірами, та змусили їх накивати п"ятами з села, покинувши все награбоване у селян, що дуже не сподобалося панові)
Пояснення: