Объяснение:Кожна людина - якщо вона людина, а не двонога тварина - у певний час замислюється про сенс життя людства у цілому і зокрема власного життя.
Для розумної істоти природно задаватися питанням навіщо вона живе. Ще більш природно для розумної істоти прагнути чогось більшого, ніж сите життя, наприклад, краси, добра та безсмертя.
Звісно, людина як істота є смертною, і з цим нічого не зробиш. Але ж людина може залишити після себе щось важливе: вона може написати книгу, намалювати картину, зробити відкриття, народити та виховати дітей... Все це залишиться на Землі після того, як людина піде з життя. Багато людей, які вже давно померли, залишаються у людській пам'яті, тобто вони не зникли.
Таким чином, прагнути чогось високого - це природне бажання людини. Тому, що людина - розумна істота, а не двонога тварина, що позбавлена пір'я, як тисячоліття тому назвав людину давньогрецький філософ Платон.
У місті моєму багато різних вулиць: і великі, і маленькі, і широкі, і вузькі, з високими будинками, і не дуже, але рідна мені вулиця тільки одна. Історію появи свого двору я не знаю, мої батьки жили в іншому місті (районі), але я знаю безліч подій, які відбувалися на моїй вулиці, знаю кожне дерево, кожен затишний куточок, куди можна сховатися під час гри в хованки. Я знаю практично всіх дітей свого двору. Разом ми часто влаштовуємо різноманітні змагання, граємо, жартуємо, розмовляємо. Я люблю свою вулицю в будь-який час року. Навесні на деревах розквітає бузок, від цього все навколо просочується приємним ароматом квітів. Влітку весь двір стає схожим на мурашник, бо на вулиці з'являється багато людей, тому що всі жителі виходять погрітися на сонечку. Восени двір забарвлюється в усі відтінки червоного і жовтого, стає надзвичайно красиво. Взимку всі засинає і навколо стає тихо. Моя вулиця - це те місце, до якого я ставлюся з особливим почуттям. Вона мені дуже дорога, тому що тут я ріс, знайомився з новими людьми, багато чому навчився. Саме з моїм двором пов'язано багато щасливих і радісних моментів мого життя. Моя вулиця назавжди залишиться в моєму серці незалежно від того, де я буду жити в майбутньому.
твір
Объяснение:Кожна людина - якщо вона людина, а не двонога тварина - у певний час замислюється про сенс життя людства у цілому і зокрема власного життя.
Для розумної істоти природно задаватися питанням навіщо вона живе. Ще більш природно для розумної істоти прагнути чогось більшого, ніж сите життя, наприклад, краси, добра та безсмертя.
Звісно, людина як істота є смертною, і з цим нічого не зробиш. Але ж людина може залишити після себе щось важливе: вона може написати книгу, намалювати картину, зробити відкриття, народити та виховати дітей... Все це залишиться на Землі після того, як людина піде з життя. Багато людей, які вже давно померли, залишаються у людській пам'яті, тобто вони не зникли.
Таким чином, прагнути чогось високого - це природне бажання людини. Тому, що людина - розумна істота, а не двонога тварина, що позбавлена пір'я, як тисячоліття тому назвав людину давньогрецький філософ Платон.