ТВІР "ДЖУРИ КОЗАКА ШВАЙКА" 1. ЯК ГРИЦЬКО ПОЖАРТУВАВ НАД ТИШКЕВИЧЕМ? 2. ЧОГО НАВЧАВ САНЬКА ДІД КУДЬМА? 3.ПРО КОГО КОЗАКИ ВИРІШИЛИ. "НА ОСТРОВІ ЇХ ТУТ НЕ БУДЕ?
Безсумнівно прагнення поета наблизити стиль казки до російського фольклору та просторечию.Пушкін ввів в неї народні епітети (красна дівиця, молодці чесні, глухомань лісова, зелене вино, али губки, білі руки, червоно сонце), різноманітні повтори (шлях-дорога, чекає-пожде, в’ється хуртовина, жити та поживати, немає як немає ), фразеологізми (всім взяла, бог з тобою, йдуть за днями дні, не зійти живої мені з місця, в очі йому сміється), слова в ласкавою формі:Посадили в куточок, Підносили пиріжок …А в окремих місцях видна досвідчена рука художника. Наприклад, поетичний образ золоте яблучко він розгорнув у виразну картинку; в ній відчувається натюрморт:Воно, Соку стиглого повно, Так свіжо і так духмяно, Так рум’яно-золотисто, Ніби медом налилося! Видні насіння наскрізь.Отримане від мачухи яблучко так само підступно і оманливе у своїй привабливості, як і вона сама. Емоційно багата, глибоко лірична, іронічна і наповнена драматизмом, казка розвивається по канві авторських інтонацій, які відображають пушкінську «гру» в казкаря.Автор ніби встає на рівень уявлень народного виконавця з його моральними оцінками. Царівна-сирота – це ідеальна, з селянської точки зору, дівчина. Вона білолицю, чорноброва і разом з тим наділена цілим кодексом позитивних моральних якостей: вподоби лагідного такого, від зеленого вина відрікається вона. Царівна подає хліб убогою, пестить нежною рукою Соколко. Підкреслюється її працьовитість. Красуня мачуха горда, ломліва, норовлива і ревнива. Жорстока володарка, вона загрожує сінної дівчині страшної стратою – рогаткою.«Підлаштовуючись» під народного виконавця, в іронічних інтонаціях автор роздвоюється, його «маска» відкривається. Доброзичлива іронія непомітно вплітається в загальний святковий тон: Але як бути? І він був грішний …; Брати мовчки постояли Та в потилиці почухали … Такі інтонації можливі й у народного казкаря. Але от іронія зачіпає романтичний літературний метод – і це вже тільки пушкінський голос.Сцену, рісующую Єлисея в печері перед труною мертвої нареченої, можна розглядати як пародіювання романтичних пристрастей. У фольклорній казці ця зустріч відбувається аж ніяк не в такій «екзотичної» обстановці і, крім того, завжди дається побутове пояснення пожвавлення царівни: з неї знімають предмет, від якого вона померла (сорочку, кільце), або ж у неї з рота випадає шматок отруєного яблука. У Пушкіна наречена оживає від бурхливих почуттів нареченого:І про труну нареченої милої Він вдарився усією силою. Труну розбився. Діва раптом Ожила … Можна вловити приховану іронію і в контрастах емоційного стану героїв: І постає вона з гробу … Ах! .. І заридали обидва. І поруч з цим: І, розмовляючи приємно, У шлях пускаються назад …У стилі казок-поем виявляються і не пародійні романтичні елементи. Вони є і в «Казці про мертву царівну …», що запобігає спрощене сприйняття високого, ідеального змісту: у смутку душевної; у темряві сумної; «Раптом згасла, жертвою злобі, На землі твоя краса, Дух твій візьмуть небеса».«Нефольклорную» авторську позицію висловлює і драматизм, який можна вловити між рядків. В образ бездушною красуні мачухи увійшов холодний «століття-торгаш» зі своїм всеподавляющей егоїстичним началом. Царице хочеться бути на світі всіх миліше – що теж у своєму роді «ідея наполеонизма». Ще більш виразно вона прозвучала в одночасно створювалася «Казці про рибака і рибку» (образ баби). Втрата моральних начал перед страшною ходою «залізного віку» – важлива тема творчості Пушкіна 30-х рр. У його казках зіткнення добра і зла не могло пройти повз сучасного історичного заломлення, що не увібрати дух свого часу.Але все ж провідним орієнтиром у позиції автора є традиційне народне свідомість. У казці панує атмосфера ідеальної російської селянської етики: цариця чекає чоловіка біля вікна і дивиться в поле; молода царівна дружно живе з богатирями:Їм вона не перечить, Чи не суперечать їй вони.Богатирі дотримуються народний звичай гостинності, що виражається у фольклорній «формулою викликання», відомої у різних сюжетах російських казок. Пушкін чув її в Михайлівському варіанті і творчо переробив.
ответ:
1) Зустріч Герасима Никодимовича з євреєм.
(Єврей пропонує фальшиві гроші. Калитка ще вагається).
2) Залицяння Романа до Мотрі.
3) Хитра пропозиція фактора Гершка.
(Герасим може на ній нажитись).
4) Перевірка "фальшивих" грошей з кумом.
5) Відважне рішення Калитки, взяти більшу суму "фальшивих" грошей.
6) Брехня єврея. Герасимо обдурено, його обікрали.
7) Спроба самогубства (Калитка намагався повіситись). Герасима врятовано(копач Бонавентура врятував).
8) Дружина Герасима бідкається. Їхня сімя бідна, але Герасим живий.
Твір закінчується тим, що Герасим залишається з пустими руками. Але так до кінця і не розуміє, що гроші - не головне в житті.
Удачи в учёбе!!!