Мое улюблене заняття
Моє улюблене заняття дещо нетривіальне: я роблю анімаційні фільми. Я займаюся разом з друзями в студії комп’ютерної анімації. Мені дуже це подобається, бо дозволяє розкрити мої творчі здібності. До того ж, це дуже цікаво.
Анімаційні фільми тепер створюються зовсім не так, як років тридцять тому. Раніше, наприклад, щоб зробити мальований мультиплікаційний фільм, художники вимальовували кожен кадр окремо! А це тисячі й тисячі малюнків, бо кожну секунду на екрані змінювалося 24 кінокадри. Лялькові мультфільми теж було доволі важко створювати – треба було робити ляльок, декорації та застосовувати ту ж покадрову зйомку.
Тепер все простіше і складніше одночасно. Більшість операцій виконується за до різноманітних комп’ютерних програм. Але доволі часто перший етап, коли вимальовується начерк персонажа та його окремих частин, ми виконуємо на папері. Потім все «заганяється» у спеціальні програми-редактори і ретельно вимальовується вже в них. В інших програмах ми змушуємо намальовані фігурки рухатися. Є програми для редагування звуку, а є такі, що допомагають нам синхронізувати звук та зображення. Є й новітні технології, які допомагають створити тривимірну анімацію, де персонаж повторює рухи людини-аніматора, але у нас в студії такого обладнання немає.
Ми всі дуже любимо робити мультфільми. Коли ми закінчуємо черговий проект, я зазвичай дуже задоволений, бо ми створюємо щось нове - таке, чого ще не існувало. А це завжди захоплює.
Объяснение:
Тема: Тарас Мельничук в своєму вірші матері моїй розповідає нам про свою матір, яка порівнюється тут із мадонною, виходячи з опису ми розуміємо що їх покинув батько, якого звали Юрій, очевидно він пішов на війну залишивши сім'ю,. Автор задається питанням, а відколи так взялося, що в нашій країні, яка біліє в тумані мов в молоці та пахне вишняками(можливо відсилка до Шевченка, якого любив читати Мельничук) юні покинуті дівчата-мадонни виховують малюсіньких дітей.
Ідея: власні переживання автора та переповнені емоції про нелегку долю юних матусь, скликаються написати цей вірш, одночасно з перебуванням автора у в'язниці його навідують відголоски дитинства, коли від батька залишились тільки фото на заставі та лист.
Жанр: вірш
Художні засоби:
Епітети- повітря чисте, невгасна сльоза, біла хата
Порівняння- роси, як суниці, повітря чисте, як криниці ,
Уособлення- пьють смереки
Метафори- звисають роси, зблискує сльоза вкраїна пахне, пливе висока біла хата
Вірш входить до збірки віршів Із-за грат, що була видана у 1982 році, до збірки ввійшли вірші написані у 1950-80 роках, автор вирізняється своєю темою переливання думок у поезіях, часто вірш має свою структуру та композицію яка може бути не поміченою за порівняннями та метафорами, Художні засоби що використовувався Мельничук не важкі, не виділяються дуже розумною відсилкою, але водночас з цим простота його творів була доступна всім хто хоть трохи цікавився художніми рухами у 70-80 роках ХХ століття.
Для мене автор не є особливим, але цікаво було прочитувати його думки протягом всієї збірки Із-за грат, та догадуватись про його духовні та фізичні переживання, проживати його життя та бути свідком історичних подій цікавої людини.