Цим твором Іван Карпенко-Карий сатирично викриває тогочасні суспільні порядки — бюрократизм, судову систему, засновану на хабарництві. В основі сюжету — справжній факт: багаторічне клопотання батька драматурга Карпа Адамовича з метою документально відновити втрачене предками дворянство. Цікаві міркування про свого героя висловив уже на схилі літ сам автор: «Згадую Борулю, хоч люди сміються з нього, бо їм здається, що вони не такі чудаки, як Боруля, а коли гарненько придивитися, то й сміятися нічого: хто б не хотів вивести своїх дітей на дворянську лінію, щоб вони не черствий кусок хліба мали?!»
Боруля намагається завести у своєму домі «дворянські порядки». Комізм тут досягається через разючу невідповідність між давно усталеним життя се-лянина-хлібороба й омріяною панською шляхетністю
Твір-міркування
на тему
"Чому потрібно робити тільки добро і для звірів, і для птахів, і для людей?"
Добро - це любов, а на мою думку, до всього що нас оточує треба відноситися з любовью.
Людині, звіру, пташині і рослині потрібна увага, доброзичливість, любов, тобто - все, що назвають добром.
Чому саме так? Бо треба ставитися до інших так, як хочешь щоб ставилися до тебе. Якщо ти зрубиш дерево, то воно помре. А якщо будешь поливати його кожен день, на ньому виростуть смачні фрукти. Так саме із людьми, і всіма іншими істотами!