Брехлива сорока
Жила в лісі сорока-білобока. Ніхто із звірів її не любив, бо вона багато брехала. Одного разу повзе їжак,а сорока йому каже:
- Їжачок ,а де ділися твої голки?
- Ну тебе сорока одну брехню кажеш!Через деякий час проходить зайчик, а сорока йому каже:
- Що зайчик уші опухли,що до землі опали!Зайчик злякався і як найшвидше побіг до лікаря:
-Добрий день, мудра сова!
-Здраствуй зайчику! Що сталося?
-Та ось проходив мимо сороки, а вона каже що в мене уха опухли!
-хм. , зайчику менше ти слухай цю сороку слухав брехню вона каже! Все з твоїми ушками гаразд!
-Дякую! До побачення!
-Бувай зайчику!
Та одного разу сталося лихо. В лісі була пожежа. Сорока попереджала всіх, але ніхто не вірив тому що, вона завжди брехала. Але коли зайчик і їжачок пішли по гриби і побачили пожежу:
-Пожежа, пожежа!- закричали вони.
Пожежа припинилася. Після цього випадку всі стали вірити сороці-білобоці.Брехень багато, а правда одна.-каже нам народне прислів'я і дійсно,скільки б сорока не брехала,а правда одна.
Раби, подножки, грязь Москви,
Варшавське сміття – ваші пани,
Ясновельможнії гетьмани.
Чого ж ви чванитеся, ви!
Сини сердешної Украйни!
Що добре ходите в ярмі,
Ще лучше, як батьки ходили.
Не чваньтесь, з вас деруть ремінь,
А з їх, бувало, й лій топили.
Але попри все він мріяв жити в Україні. У вільній та незалежній. Ніколи Шевченко не прогинався перед царською Росією, не ставав на бік ворога, не зраджував Батьківщину, бо це – непрощенний гріх. Він залишився українцем, хай і жив, здебільшого, на чужині. Пам'ятай, хто ти, повсюди. Будь, як Шевченко!