Текстуальний аналіз твору Дж. Р. Кіплінга «Балада про Схід і Захід»
1. Чим сподобався вірш? Що виявилося незрозумілим? Про що цей твір? Визначте його тему.
2.Від чийого імені ведеться розповідь?
3. Чи можна встановити, де й коли відбувається подія? Аргументуйте текстом. Що уособлює собою Форт Букло?
4. Чому твір названо баладою? Які ознаки літературної балади ви можете назвати на прикладі твору Кіплінга?
5. Назвіть героїв твору. Які художні світи вірша представляють персонажі й голос самого автора?
6. Як взаємодіють світ Сходу й світ Заходу? Вони протиставлені чи зіставлені? Аргументуйте прикладами з вірша.
7. Що ми дізналися про Камаля?
8. Хто такий Полковничий син? Що відомо про нього?
9. Якими словами автор підкреслив спільні риси двох воїнів?
10. Хто з головних героїв вам більше подобається, чому? Кому з персонажів, по-вашому, віддає перевагу автор-оповідач? Аргументуйте відповідь.
11. Чому Камаль допоміг підвестися супернику, коли спіткнувся й впав його кінь?
12. Прокоментуйте слова Камаля «Надто довго життям...»
13. Як відповів Полковничий син? Чого в словах Полковничого сина більше - погрози чи мудрості? У яких словах його відповіді міститься головна думка?
14. Чому Камаль говорить, що тут вовк вовка перестрів? Який сенс використання Кіплінгом образів шакалів, собак та вовків у словесній перепалці героїв балади?
15. Що стало основою для порозуміння Камаля й Полковничого сина? Яку роль відграє обмін подарунками? Це східна чи західна традиція? Чому її дотримуються обидва герої?
16. Чому Камаль віддав на службу Полковничому синові власного сина? Чи можна цей жест вважати «подарунком»?
17. Чому Полковничий син не дозволив солдатам Королеви вбити сина Камаля? Яке смислове навантаження несуть його слова: «Не руште його! (...) Бо той, хто вчора ворогом був, сьогодні товариш нам!»?
Дана повість закінчується так, що жалю до Климка виникає ще більше, ніж за час всього прочитання. Він захворів, але відчував обов’язок перед іншими людьми, а тому вирушив у дорогу в інше місто. За час своєї дороги Климко був викинутий з поїзда, і йому потрібно було пройти 60 км пішки. По дорозі він побачив погоню, почув постріли. Мабуть, щось потрапило і в нього, адже автор закінчує повість тим, що Климко падає на землю, а його пожитки розсипаються. Така авторська кінцівка однозначно натякає на те, що Климко міг загинути від поранення. Проте особисто мені хочеться бути оптимістом і вірити в краще, а саме в порятунок настільки цікавого і симпатичного особисто для мене героя всієї цієї повісті.
Його падіння від поранення далеко не означає смерті. Тому закінчення можна придумати і в оптимістичному ключі. Я думаю, далі Климка підібрали добрі люди, тому що не хотіли залишати маленького хлопчика вмирати поруч із залізницею. На щастя, він не помер по дорозі до лікаря. При цьому йому попався лікар, який не так давно сам втратив дитину, а тому відчував особливу відповідальність за життя і здоров’я хлопчика. Він доклав усіх зусиль для того, щоб Климко вижив, і в результаті хлопчик одужав після серйозного поранення. Лікар, який оперував, як раз зібрався в інше, більш спокійне місто, де військові дії не були настільки активними. Климко погодився відправитися разом з ним, щоб стати його помічником. На новому місці він отримав достатні знання, щоб допомагати лікареві. Він поступово навчався у лікаря, щоб, зрештою, стати йому належної зміною. З Климка вийшов дуже хороший лікар, який пам’ятав про свої проблеми в житті, а тому був налаштований допомагати людям, робити для них все, що можливо, і рятувати як можна більшої життів.
Як мені здається, завжди потрібно намагатися бути оптимістом. Саме з цієї причини я придумав досить оптимістичне закінчення до цієї повісті авторства Григіра Тютюнника. Не думаю, що мій варіант подій виглядає зовсім нереалістичним. Климко заслуговував того, щоб йому все-таки пощастило, і він вижив. Крім того, він був дуже відповідальною людиною, а тому відповідальна професія лікаря напевно йому б підійшла.