Історичний роман "Чорна рада. Хроніка 1663 р." Пантелеймон Куліш творив тоді, як Шевченко писав вірші "Три літа", а Микола Костомаров ґрунтовне дослідження з історії України "Богдан Хмельницький". Куліш писав текст ,водночас російською і українською мовами. Окреме видання з'явилося аж 1857 року. Серед перших читачів роману був Тарас Шевченко. "Я вже в другий раз читаю "Чорну раду" Куліша, і як прочитаю, то напишу йому прездоровенний мадригал",— писав він, повертаючись із заслання. Безперечно, роман Куліша був значною подією.
Відомо, що джерелом "Чорної ради", як і низки віршів "Три літа", як і монографії "Богдан Хмельницький", є козацькі літописи XVII—
XVIII століть. Зокрема Кулішів роман на одній із найвидатніших історико-літературних пам'яток і водночас найдостовірніших історичних джерел XVII століття — на "Літописі Самовидця", про що й сам Куліш признається в епілозі.
В основу роману також покладено козацький літопис Григорія Граб'янки про події в Україні 1663 року. Навіть прототипом одного з героїв романа — полковника Івана Шрама — був реальний історичний персонаж полковник Іван Попович.
Звернення Куліша до історії рідного народу не випадкове.
Ідеї національного відродження, народності і демократизму, що панували в середовищі патріотично настроєної української громадськості, ґрунтувались на історичному матеріалі та фольклорній стихії. Другим важливим чинником став романтизм, характерною рисою якого було звернення до історичного минулого. На початку XIX століття на історичну тему переважали твори поетичного жанру. Тому художнє втілення тем та образів української історії, зокрема козацької доби, в жанрі роману було актуальним завданням нашого письменства.
Події відбуваються в княжому теремі в 1030 р. В одному з покоїв (в галереї) сидять ченці — переписувачі книг: монах—художник Микита, що малює заставки і мініатюри до книг, монах—переписувач Свічкогас, ієромонах Сильвестр, який керує всією роботою. Всі чекають на повернення князя Ярослава із Чюді, де він воював. овгород державний, Своїх мужів і золото збирав І Ярославу в поміч поспішав. Сильвестр радить Микиті не судити князя, не пам'ятати зла і братися з молитвою за роботу, щоб не зробити помилки, щоб потім не "підчищати". На це Микита відповідає: З пергаменту недовго зчистить ваду, Лиш з совісті не зчистити її. Микита вважає винним Ярослава за даремне ув'язнення посадника Новгородського Коснятина. Майже розбите військо князя врятував у боротьбі з німецькими й угорськими ордами саме Коснятин. І Новгорода воїни суворі Мечі і злато князю принесли — Веди нас, княже, битись до загину За честь і єдність руської землі! Кінцівка: Входять Давид, Ратибор і вносять покриті чорним сукном ноші. Стурбований Ярослав питає, хто впав за Русь. Ратибор відповідає, що загинув за Русь і за князя Микита. Джема з криком кидається до мертвого юнака. Ярослав сходить із престолу і схиляє голову біля вірного свого писаря. Він клянеться новгородцям звільнити їх від данини і послати князювати до них Володимира. На честь перемоги над печенігами Ярослав вирішує побудувати храм, щоб увіковічити цю історичну подію. Сильвестр дарує книгу Ярославу, яку купив за двадцять гривень. Князь наказує виплатити ще вісімдесят, бо "не гоже нам скарби словесні дешево цінити". Він всіх закликає на пир в ім'я перемоги.
Відповідь:
Найшла дещо, думаю до тобі :)
Історичний роман "Чорна рада. Хроніка 1663 р." Пантелеймон Куліш творив тоді, як Шевченко писав вірші "Три літа", а Микола Костомаров ґрунтовне дослідження з історії України "Богдан Хмельницький". Куліш писав текст ,водночас російською і українською мовами. Окреме видання з'явилося аж 1857 року. Серед перших читачів роману був Тарас Шевченко. "Я вже в другий раз читаю "Чорну раду" Куліша, і як прочитаю, то напишу йому прездоровенний мадригал",— писав він, повертаючись із заслання. Безперечно, роман Куліша був значною подією.
Відомо, що джерелом "Чорної ради", як і низки віршів "Три літа", як і монографії "Богдан Хмельницький", є козацькі літописи XVII—
XVIII століть. Зокрема Кулішів роман на одній із найвидатніших історико-літературних пам'яток і водночас найдостовірніших історичних джерел XVII століття — на "Літописі Самовидця", про що й сам Куліш признається в епілозі.
В основу роману також покладено козацький літопис Григорія Граб'янки про події в Україні 1663 року. Навіть прототипом одного з героїв романа — полковника Івана Шрама — був реальний історичний персонаж полковник Іван Попович.
Звернення Куліша до історії рідного народу не випадкове.
Ідеї національного відродження, народності і демократизму, що панували в середовищі патріотично настроєної української громадськості, ґрунтувались на історичному матеріалі та фольклорній стихії. Другим важливим чинником став романтизм, характерною рисою якого було звернення до історичного минулого. На початку XIX століття на історичну тему переважали твори поетичного жанру. Тому художнє втілення тем та образів української історії, зокрема козацької доби, в жанрі роману було актуальним завданням нашого письменства.