Тугар Вовк мав постійне прагнення стати людиною влади. Він все робив для того, щоб досягти успіху у цій справі. Тугар Вовк зневажав народ, прагнув керувати ним. Мені здається, що саме через це він і став подвійним зрадником. Спочатку чоловік видає плани монголам, а згодом і зовсім приводить їх до Тухлі. Якщо ворога можна виправдати, адже він має свої прагнення, то зрадник є ще гіршим за ворога.
Федько - дитячий отаман. Він постійно знаходитьсобі якісь пригоди: то шибку розіб"є, то око товаришеві підіб"є, то змія в хлопців забере. Але, незважаючи на розбишацький характер, автор показує його чесним, справедливим, сміливим, благородним. Вражає сміливість Федька, коли він, не роздумуючи, кинувся рятувати Толю з льодового полону. Він ніколи не видавав своїх друзів. Душа в Федька була прекрасною, чесною і порядною. Мені подобається Федько своєю хоробрістю, благородством, правдивістю, сміливістю, готовністю прийти на до у скрутну хвилину. Шкода, що він помер, а безсердечний Толя живе.
Гонитва за наживою породжує ворожнечу між «хазяйственними мужиками». Калитка заздрить Жолудеві, Пузиреві і докладає всіх зусиль, щоб взяти верх над ними. Він вирішує, що Жолудь «не іначе, як нечистим путьом» досягнув свого багатства. Тому й захопила його перспектива вигідно придбати фальшивих сто тисяч. При цьому він навіть досвідченого шахрая спробував обдурити: заплатив йому, замість п'яти, тільки три тисячі карбованців. Та, засліплений жадобою багатства, Калитка сам пошився в дурні: замість фальшивих грошей шахрай підсунув йому мішок з чистим папером. Це доводить Калитку до відчаю, він кидається вішатись, а коли його рятують, він заявляє: «Нащо ви мене зняли з вірьовки? Краще смерть, ніж така потеря!»
