Літературні критики звинуватив Франка у декадентстві. Особливо вороже до Івана Яковича ставився критик Щурат, з яким поет був у товариських стосунках. Ярлик «декадент» образив І. Франка до глибини душі.
Вірш «Декадент» — це достойна відповідь генія на облудні звинувачення людей, які не здатні були зрозуміти величі Поета з великої літери.
Твір починається риторичним питанням і риторичним окликом: «Я декадент? Се новина для мене!» Далі поет аргументовано доводить, що він ніякий не декадент, адже не відмовляється від принад життя, не уникає ні болю, ні жалю, ні труднощів. Франко наголошує на тому, що він «син народа», «мужик, пролог, не епілог».
1. Государственный терроризм. Государственный терроризм организуется и проводится государственными органами. Его можно разделить на внутригосударственный и внешнегосударственный. 2. Этнический терроризм. Субъекты этнического терроризма представляют собой группы, чей статус определяется этнической принадлежностью. 3. Экономико-криминальный терроризм. Борьба между крупными криминальными группировками за распределение сфер влияния, приносящих доход, сопровождается совершением террористических акций, направленных против лидеров и членов других группировок. 4. Индивидуальный терроризм. Акты террора нередко совершаются отдельными гражданам и в своих интересах. 5. «Революционный» терроризм. «Революционный» терроризм обычно направлен на изменение (дестабилизацию) существующего строя. 6. Экономический терроризм. Выбор террористами в качестве объектов нападения коммерческих фирм и промышленных предприятий определяется стремлением оказать влияние на фирмы с целью изменения либо прекращения их деятельности. 7. Уголовный терроризм. Объектами уголовного терроризма, в частности заказных убийств, рассчитанных на публичный эффект, чаще всего становятся представители состоятельного сословия: банкиры, бизнесмены и разного рода предприниматели. 8. Адресный терроризм. Устранение должностных лиц государственного аппарата, в первую очередь сотрудников правоохранительных органов, противодействующих террористическому движению. 9. Политический терроризм. Он тесно связан с состоянием конфликтности общественных отношений. 10. Религиозный терроризм. Религиозный терроризм представляют террористические организации, объединенные принадлежностью к одной конфессии. 11. Экотерроризм – преступления террористического характера, сопряженные с умышленным оказанием вредного воздействия на природную среду, совершаемые частными лицами и организациями для достижения собственных корыстных целей, запугивания лиц и органов, принимающих решения, устрашения населения. 12. Биотерроризм (биологический терроризм) – термин, вошедший в широкое употребление после массовой атаки фундаменталистских террористов с использование предметов бактериологического оружия. 13. Международный терроризм - террористический акт совершен за пределами тех стран, гражданами которых являются террористы и их жертвы. 14. Все большую силу в последние годы набирает компьютерный терроризм (кибертерроризм). Кибервойна ведется в информационной сфере и предполагает атаки на вычислительные центры с целью саботажа и причинения экономического ущерба. (Здесь основные и расспростаранённые)
(Григiр Тютюнник “Климко”) Мир та злагода. Щось повiльне, тепле, м’яке, затишне. Щира усмiшка, дзвiнкий смiх. Впевненiсть у чомусь, у наступному днi, наприклад. Що буде все добре, буде, де жити, що ïсти, у що одягатись. Буде освiта, чесна робота, щасливе життя.А як щодо асоцiацiй на поняття “вiйна” та “злиднi”? Жорстоке, холодне, стрiмке, бурхливе. Питання про завтрашнiй день, взагалi про життя, невпевненiсть у всьому. Турботи, незгоди, муки, плач, ридання… Вiйна i мир. Свiтло та темрява. Пiсля довгого часу, проведеного у свiтлi, у несподiванiй темрявi ми не побачимо нiчого, крiм густого мороку. Пiсля рокiв миру чи можна повiрити у реальнiсть жаху? Страшних подiй, якi вiдбулись i якi ще стануться. Мiльйони життiв скалiчено, зруйновано так, що не вiдбудувати i не повернути. У оповiданнi “Климко” Григора Тютюнника вiдтворена гра долi хлопчака. Доля на те i доля, щоб правити своє: вона викидає жорстокий виверт, страшний i неочiкуваний, пiд назвою вiйна. Маленька людина потрапляє у вир подiй Ї смертi та мук. Вiн захоплює ïï, захлестує невеликий, але затишний човен iснування. Ще ранiше Климко втратив батькiв, але не був самотнiм: дядько, шкiльнi друзi, сусiди Ї усi опiкувались ним. I вiн допомагав дядьковi, був надiйним товаришем, бiльше слухав, анiж говорив, але до нього тягнулись iншi дiти. Мрiяв носити такого ж картуза з молоточками i вриватися у нiч на потязi, як дядько. Нетерпляче чекав, коли той повернеться увечерi з гостинцем. Нехай не таке багате, але все ж мiцне щастя, Ї та сильна хвиля збила його, зiм’яла, здавила жужмом. Це не було стрiмко. Здавалось, сам час зупинився i тиша дзвенить у вухах.Климко, який завжди жив тiльки на станцiï, спершу бачить змiни тiльки у тому, що оточує його. Дзвiнка, незносима тиша, похмурi, стурбованi обличчя. Вагони потягiв навантаженi важкою бойовою технiкою. Незвично i страшно. I ще настрiй природи. Здається, вiн змiнився. Матiнка, вона тихо плаче осiннiми дощами, схлипує холодним пронизливим вiтром. Темнi, слiпi подiï чергуються iз спалахами випадкiв Ї аварiй, боïв, знищень. Як чорний кадр серед сiро-жовтоï засвiченоï фотоплiвки Ї аварiя паровозу, на якому ïхав дядько. Смерть єдиноï рiдноï людини, знищення окупантами житлаЇ одного цього вже вистачить для того, щоб людина, позбавлена пiдтримки, любовi, мiсця, зламалась. А дитина? Чи може вона витримати всi цi випробування?Але Климко виявляється сильнiшим за вiйну, за цю винищувальну машину. Хлопець, який вже нi вiд чого не залежить, виявляє самостiйнiсть, винахiдливiсть iЇ що найголовнiше Ї наполегливiсть. Вiн вперто намагається вижити, вперто крокує вперед по тернистих шляхах свого розiрваного дитинства. Знаходить своïх шкiльних друзiв та улюблену вчительку. Дiти захищають ïï, нехай у дитячий б, вiд дорослих: вiйна, як кожна екстремальна ситуацiя, зриває маски, Ї хтось втратив совiсть i намагається нажитися на чужому нещастi. Iнших спiльне горе єднає, допомагає бути витривалiшими. I хлопцям майже вдається вiдновити затишок задля маленькоï дiвчинки Ї Оленьки, вони єдинi у своєму бажаннi добра i щастя. Але вiйна не зупиняється, нема чого ïсти Ї i щоб хоч якось про-i жити, а краще сказати, пережити, Климко, почувши, що у Слов’янську багато солi, вирушає туди. Ледве ступаючи замерзлими босими ногами по осiннiй дорозi, маючи з ïжi лише червивi сухарi, Ї на дружину аптекаря навiть горе вiйни не вплинуло, Ї майже втрачаючи свiдомiсть вiд голоду, Климко вирушає назустрiч вiйнi i далекому мiсту. Його долонi вiдкритi, вiн показує ïх зустрiчному солдатовi: “Не потрiбно мене боятись, я не маю зброï”. Так, вiн вiдмовився вiд пропозицiï Зульфата взяти кинджал, адже йому потрiбна була лише сiль, щоб вижити. Климко досягає мети. Селища, якi проходить хлопчик, окупованi, в них панує iнша, встановлена загарбниками, влада. Спiввiтчизники j стали полiцаями i чинять свавiлля. Хлопець не може залишатись стороннiм гачем, тому намагається хоч якось, за своïми силами, I допомагати. Вiддає грошi нужденнiй жiнцi. I свiт стає привiтним: вiн j знайомиться з земляком, чобiтником-iнвалiдом, який втратив ноги, ] працюючи у шахтi, з дiвчиною, яка прямує до матерi Ї i рятує ïï вiд окупантiв. Доля не могла залишатись байдужою. Добрих людей, виходить, немало: тiтка Марина бере хлопця з собою, щоб дати солi.Ще одне випробування, ще одна перешкода на шляху людей
Літературні критики звинуватив Франка у декадентстві. Особливо вороже до Івана Яковича ставився критик Щурат, з яким поет був у товариських стосунках. Ярлик «декадент» образив І. Франка до глибини душі.
Вірш «Декадент» — це достойна відповідь генія на облудні звинувачення людей, які не здатні були зрозуміти величі Поета з великої літери.
Твір починається риторичним питанням і риторичним окликом: «Я декадент? Се новина для мене!» Далі поет аргументовано доводить, що він ніякий не декадент, адже не відмовляється від принад життя, не уникає ні болю, ні жалю, ні труднощів. Франко наголошує на тому, що він «син народа», «мужик, пролог, не епілог».