Потім, коли вщухало, степи смугами через цілі повіти лежали спустошені, мовби покриті сірим смертельним попелом.
Селяни брались лопатами відгортати піщані замети від своїх облуплених мазанок, як узимку відгортають на півночі сніг.
Розгойдане море по всьому узбережжю викидало на пісок рештки розбитих під час шторму рибальських суденець.
З приморських степів, з Криму і навіть з далекої Кубані з'їжджалися сюди наймачі.
Після чорних бур, у погожі, переповнені сонцем дні, весняне марево текло перед ними.
Мабуть, ніде не було таких розкішних міражів, як на півдні, в безводнім степу.
З року в рік одне покоління криничан за другим топтало весняні стежки на південь.
Восени Данько має повернутись з Каховки багатирем.
В той вечір Данька садовлять на покуті, на сіні, і він перший пробує кутю.
Ріс хлопець сам, як гусеня на воді, без особливого догляду: нікому було з ним панькатись.
Збракували багачі Данька.
Через два роки видала Яресьчиха Мокрину за молодого кучера в лісництво.
Мав Цимбал свої слабості, над якими в Криничках кожному дозволено було потішатись.
Однак мав Нестір і незаперечні, як для ватажка валки, чесноти.
Отак може поталанити чоловікові!
В того повінь останній прикладок сіна потягла, іншому хату розмиває.
Наробив шелесту Псьол і цієї весни.
Несподівано розлившись уночі, позаливав у погребах картоплю та кваснину, потопив декому овець у кошарах.
Хати на низянській вулиці з біленьких стали темно-сірими; похмурими, порозкисали до стріх.
(О.Гончар. Таврія)
Календарно-обрядові пісні — це вид усного фольклору, який пов'язаний з традиційними обрядами. На ранніх ступенях історичного життя людського суспільства календарно-обрядові пісня грала важливу роль, а в області мистецтва займали пануюче положення. Після самих початкових стадій людського гуртожитку, переживши період безрелігіозністи, словесний текст був імпровізований, нестійкий, такий, що підкорявся музичному ритму, що був підказаний ритмом колективних фізичних робіт. Календарно-обрядові пісні відображали соціальні відносини, що відлилися у форму традиційних звичаїв. Світогляд, що склався, привів до виникнення традиційних обрядів і релігійних церемоній. Згодом календарно-обрядові пісні досягли величезного розвитку.
Якщо узяти східнослов'янську обрядово-календарну поезію, то ми побачимо, що сільські обряди, ігри, пісні хороводів до найостаннішого часу зосереджувалися навколо церковних свят: Різдва, Масниці, Паски, Трійці і інших. Не дивлячись на узгодження з християнськими святами, релігійний характер селянських обрядів зберігся і до цих пір.
" Мов проквилить над горою стадо дивних лебедят.."
"Мов рожева легка хмара,крику,гомону її о чуть.."
Епітети: " Під захмарим,теплим небом.."
" ...монахи бородаті,босі,в простих сіряках"
Анафори: "Вибира собі печеру,вибира собі могилу"
"Чи по добрій своїй волі,чи по зрілій постанові.."
"Шлях важкий,тісний верстає,шлях показаний Христом.."