Відповідь:
Я напишу ті, що я знайшла звичаї і традиції:
вітання - Максим коли вітався, то кланявся і вітав кожного голосно і приязно;
особисті стосунки: Максим просить руки у батька Мирослави, Захар Беркут благословляє Максима і Мирославу на щасливе подружнє життя;
громадське життя: громада все вирішує разом, дружно, на загальні збори скликають закличники, які при цьому носять копне знамено, зупиняються перед кожним дворищем і викликають господаря голосно, кожного по імені, потім повідомляють, що потрібно прийти на копу (збори). Всі спірні ситуації вирішувала громада на своєму громадському суді.
Свої звичаї і традиції існували під час проведення зборів. Вони завжди проходили біля старої липи; копне знамено встромляли в дірку, продовбану в камені, це було знаком про початок ради. Кожен, хто виступав на раді мастив очі і уста водою з джерела, яке било з-під коріння старої липи - цитата: "Се була звичайна, стародавня церемонія, що знаменувала очищення уст і прояснення ока, потрібне при такім важнім ділі, як народна рада".
щодо релігії, вірування: багато хто з тухольці з людей ще вірили в старих богів, приносили їм жертви, палили ягільник, щороку Сторожа прикрашали вінками. Цитата: "Майже над кождими воротами на жердці висіла прибита якась хижа птиця: то сова, то сорока, то ворона, то яструб, то орел, з широко розпростертими крилами і звислою додолу головою; се були знаки духів — опікунів дому"
Пояснення:
Холмс Шерлок (містер Холмс) – персонаж циклу детективних повістей і оповідань, прототипом якого став Джозеф Белл – викладач медичного коледжу в Единбурзі, що володів незвичайною стю й умінням розбиратися в життєвих ситуаціях за до дедуктивного методу, чим дивував своїх студентів, одним з яких був Артур Конан Дойль. Xолмс називає себе сищиком-консультантом, він береться тільки за надскладні, самі заплутані справи, від яких відмовляються Скотленд-Ярд і приватні агентства. Не виходячи з кімнати, може розплутати злочин, над яким марно билися інші. Він принципово відрізняється від стандартно мислячих, тупоумних і невмілих поліцейських і сищиків з Скотленд-Ярду, яким ніколи не судилося стати професіоналами.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/harakteristika-sherloka-holmsa/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
1.Перебуваючи в ув’язненні, Т. Шевченко не переставав писати вірші, які вже на засланні об’єднав у цикл „В казематі” з підзаголовком „Моим соузникам посвящаю”.
Циклом „В казематі” розпочинається третій період творчості великого Кобзаря — період років заслання.. Ув’язнений поет линув думкою до рідного краю, уявляв різні людські долі, яким теж властиве почуття самотності. Чоловічі й жіночі образи уярмленого народу постають перед нами в поезіях „Ой одна я, одна”, „Не кидай матері — казали...”, „Чого ти ходиш на могилу?..”, „Ой три шляхи широкії”.
Глибиною самоаналізу позначена поезія „Мені однаково, чи буду...”, у якій великий син України виражає не лише любов до неї і тугу за рідним краєм, а і здатність до самозречення в ім’я вітчизни. Ліричний герой ладен відмовитись від щастя жити на батьківщині, готовий відмовитись від особистих інтересів, хоча доля ніколи і не жалувала його. Він „в неволі виріс меж чужими”, очевидно, що самотнім у неволі він прийме й смерть. Герой вважає, що так мало зробив для рідної землі, що ніхто навіть не згадає його. І хоча він загине на чужині, але доля України все одно турбує його:
Опинившись на чужині, в нестерпних умовах солдатчини, Тарас Шевченко не втрачав мужності. Оскільки Шевченко вважався особливо небезпечним політичним злочинцем, його дуже спішно, за вісім днів, було переправлено до Оренбурга, а потім до Орської фортеці. Там для поета почалися довгі місяці нестерпної муштри і наруги над людською гідністю.
Після заслання Шевченко, як художник, приділяє найбільшу увагу гравіруванню. В жанрі гравюри він став справжнім новатором у Росії.
Крім того, Тарас Григорович займався перекладом художніх творів. У 1856 році почали з'являтися в пресі переклади деяких його творів.