Ми живемо у прекрасному світі, але не помічаємо, що поруч з нами живуть люди з обмеженими можливостями. Вони, як і ми, ходять у магазини, радіють і люблять. Але наше суспільство ще не готове прийняти таких людей.Оповідання Спиридона Черкасенка "Маленький горбань" це доводить. Павлик дуже чутна і ніжна дитина. Але, на жаль, доля нагородила його горбом, який приносить малому лише нещастя. Та хлопчак не засмучується, він залишається добрим і людяним. Павлик не проклинає світ за своє нещастя.У нашому світі інвалідам живеться важко, бо більшість людей відвертається від них, через їх обмеження. Та вони не втрачають надію і продовжують боротись за місце у нашому суспільстві.Я вважаю, що могла б пробачити людину, яка мене образила. Їй просто заздрісно, що моє життя, з її погляду, яскраве і легке, хоча частіше це не так.Я думаю, що світ врятує внутрішня краса. Бо яким би ти не був: великим чи малим, красивим чи розумним, повинен пам'ятати, що Бог створив людину для того, аби вона жила, раділа життю, незважаючи ні на що.
Как нигде связь с настоящим прослеживается у Чехова. В 1904 году была поставлена пьеса А. П. Чехова “Вишневый сад”, в которой автор изображает прощание хозяев с родовым дворянским гнездом. Тема эта была уже не раз освещена до Чехова литераторами второй половины XIX века. В пьесе автор затрагивает проблемы отцов и детей, любви, страдания. Но главное - на примере судьбы дворянской усадьбы автор рассматривает настоящее и всей России. Центральным образом, объединяющим героев пьесы, несомненно, является вишневый сад. Для Раневской сад - это место, где она родилась и прожила свою жизнь, где жили ее родители, родители ее родителей. Любовь Андреевна просто не понимает своей жизни без сада, он для нее - символ Она является его хозяйкой и душой. К ней постоянно тянутся люди, хотя у нее, как и у других, есть свои пороки, один из которых - легкомыслие. Она жаждет яркой, насыщенной жизни, полной радости и наслаждений. Раневская не до конца понимает, что ее ждет разорение, продолжает сорить деньгами направо и налево, в то время как Варя кормит всех молочным супом в целях экономии. Любовь Андреевна продолжает думать, что вся жизнь идет по-прежнему. На предложение Лопахина разбить на участки землю, сдать ее в аренду дачникам, а сад вырубить, она отвечает отказом, говоря, что вишневый сад упомянут в “Энциклопедическом словаре”. Но главной причиной отказа является то, что гибель сада для Раневской - ее гибель. Она привыкла к нему, живет им, и вырубить сад для нее означает изменить идеалам и жизненным ценностям. Поэтому она отвергает предложение Лопахина и идет навстречу своему краху (как социальному, так и финансовому).
Яка головонька,така й розмовонька. Розумного пошли — одне слово скажи, дурня пошли — три скажи та й сам за ним піди. Розум за гроші не купиш. Золото без розуму — болото. Два хитрих мудрого не переважать. Хто знання має, той мур зламає. Хто вчиться змолоду, не зазнає на старість голоду. Розумний учить, дурень повчає. Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє. Розумний розсудить, а дурень осудить. Пташка красна своїм пір'ям, а людина — своїм знанням. Мудрий не все каже, що знає, а дурень не все знає, що каже. Око бачить далеко, а розум ще дальше. Перемагай труднощі розумом, а небезпеку — досвідом! Не бажай синові багатства, а бажай розуму! Не краса красить, а розум. Не на користь книжку читать, коли вершки лише хапать. Наука не пиво: в рот не віллєш! Науки ні вода не затопить, ні огонь не спалить. Що написане пером, не вивезеш і волом. По одежі стрічають, по уму проводжають. Перед розумом, і сила поступається. Навчай інших — і сам навчишся. Наука в ліс не веде, а з лісу виводить. Людей питай, а свій розум май! За одного грамотного сім неграмотних дають. Голова без розуму, як ліхтарня без свічки.
