М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

35Б :3 НАПИСАТИ ПЛАН ПО БІОГРАФІЇ В. СОСЮРИ 10пунктівВ історії української літератури Володимиру Сосюрі належить одне з чільних місць. Його твори не відходять у минуле,
а лише набувають нового звучання. За словами критика Володимира
Моренця, під ракетними небесами поезія Володимира Сосюри «явила нам
давно забутий тип світовідчування». Секрет поетичного таланту цього митця давно
розгадано. Ще 1952 року Павло Тичина, даруючи своєму другові «Вибрані твори»
в трьох томах, на першій книжці написав: «Дорогому Володимиру Миколайовичу
Сосюрі – одному з найбільших поетів… усього світу». Як співець високих почуттів,
Володимир Сосюра справді неперевершений. Його любовну лірику молоде покоління
завжди сприймало щиро, безпосередньо й чуйно. Проте творчість митця не
обмежується ліричними поезіями. Перу Володимира Сосюри належать поеми
«Махно», «Каїн», «Христос», «Мазепа», «Розстріляне безсмертя», прозовий автобіографічний
роман «Третя Рота», низка чудових байок, які нині дуже злободенні.
Володимир Миколайович Сосюра народився 6 січня 1898 року на станції Дебальцеве
у степовому шахтарському краю. Батьки майбутнього поета були надзвичайно
вродливими. Про батька Миколу поет, уже дорослою людиною, писав:
«Вуса в нього були довгі, козацькі, запорозькі вуса! Задумливі, ніжно-суворі, світло-
карі очі, орлиний ніс, високий лоб, тонкі брови». Мати Антоніна Данилівна,
згадував В. Сосюра, «була красуня. У неї було чорне, аж до синяви волосся, і вся
вона була як зоряна і пристрасна пісня. Вона дуже любила зорі і часто молилась
і плакала над ними… Татко нагадував мені похмурого козацького орла, а мама –
якусь смугляву птицю, що їй не сидиться на місці і все вона хоче кудись полетіти
». Батько і дід у юності писали вірші, складали байки й навіть друкувалися
у місцевій пресі, тому Володимир Миколайович твердив, що літературний талант
він успадкував по батьківській лінії. Поєднала батьків майбутнього поета велика
любов, але злиденне життя багатодітної сім’ї призвело до великих життєвих
випробувань. Невдовзі після народження Володимира сім’я оселилася в селищі
Третя Рота (нині – це околиця міста Лисичанська, що на Луганщині), де й минуло
раннє дитинство поета. У пошуках кращої долі батьки постійно переїжджали
з одного місця на інше, поки врешті-решт не опинилися в хатинці над берегом Дінця.
Про це Володимир Сосюра в автобіографічному романі «Третя Рота» згадував
так: «В маленькій хворостянці нас жило 10 душ… Татко працював на рудниках
більше креслярем, іноді шахтарем, а по селах учителював, був і сільським писарем.
Працював і землеміром, а в основному – сільським адвокатом». У тому ж таки романі
Сосюра виводив походження власного прізвища від француза де Соссюра.
У родині розповідали легенду про те, як під час перебування козаків на службі
у французького короля юнак із французького дворянського роду так захопився романтикою Запорозької Січі, що разом із січовиками вирушив за дніпровські
пороги. Тут довго козакував, а згодом одружився з українкою і започаткував рід
Сосюр у степах Донеччини.
Батько навчив сина грамоти, але заплатити за продовження його навчання
бодай в училищі не міг, тому хлопчина змушений був заробляти на це сам, працюючи
на току. У 1914 році Володимир вступив до сільськогосподарського училища,
успішно закінчив перший клас, але після раптової смерті батька вирішив припинити
навчання й заради заробітку влаштуватися учнем кресляра на содовому
заводі. На жаль, заробітки були мізерні, тож підліток поновився в училищі.
У часи проголошення Української Народної Республіки Володимир Сосюра
брав активну участь в обороні молодої держави. Маловідомим залишається факт
перебування поета в Гуляйполі у війську Нестора Махна, який подарував юному
поетові годинник із дарчим написом. У Кам’янці-Подільському Володимир Миколайович
став курсантом української офіцерської школи, згодом служив у Третьому
Гайдамацькому полку армії Симона Петлюри. Тоді ж молодий поет друкував свої
патріотичні вірші
в газеті «Селянська громада», яку видавало міністерство преси
УНР. Національна свідомість автора зростала. За кошти командира Гайдамацького
полку О. Волоха
в Проскурові (нині це місто Хмельницький)
вийшла перша збірка
Володимира Сосюри «Пісня крові», яка дуже припала до душі військовим побратимам
поета.
Віра виявилася колишнім політруком1 червоноармійського ескадрону,
комуністичні ідеї для неї важили надто багато, тому
кохана не поділяла поетове замилування Україною.
Щиро кохаючи Віру,
Поета
запросили працювати в українському радіокомітеті в Москві.

👇
Ответ:
Мунира1306
Мунира1306
07.04.2023

План:

1)Твори Володимира Сосюри

2) Неперевершений поет , та улюбленець читачів

3) народився 6 січня 1898року на станції Дебальцеве

4) батьки В.Сосюри

5) спадкував свій літературний талант , від батька і діда

6) постійні переїзди в пошуках домівки , находження хатинки над берегом Дінця

7) своє прізвище, він вивів від француза Де Соссюра

8) легенда про перебування козаків в французького короля

9) припинення навчання В.Сосюри після смерті батька

10)патріотичні вірші в газеті "Селянська громада "

11)Перша збірка "Пісня крові"

4,8(96 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
888oksana888
888oksana888
07.04.2023
Мені здається, що старий кайдаш не досить уваги приділяв вихованню своїх синів. «він був добрий стельмах, заробляв добрі гроші, але ніяк не міг удержати їх у руках. гроші втікали до шинкаря. панщина поклала на кайдашеві свій відбиток». чимало настраждавшись, наробившись за свій вік так, що «аж шкура болить», кайдаш намагається знайти забуття в чарці. потоваришувавши з оковитою, він втрачає повагу старшого сина карпа. я думаю, що карпо, старший син кайдаша, з дитинства був грубуватим, ріс черствим, бездушним. ці риси поступово тільки набирали обертів. він був першою дитиною, мабуть, його більше пестили, пробачали грубість. коли парубкував, то теж був мовчазний, гордовитий, ніколи навіть не сміявся. «його насуплене, жовтувате лице не розвиднювалось навіть тоді, як губи осміхались». після одруження та народження сина карпо ніби виріс у власних очах, відчув себе справжнім хазяїном. починає поводити себе ще більш егоїстично. він ніколи не був покірним, не змовчував батькам, під час сварки через мотовило вперше підняв на старого кайдаша руку. про його жорстокість та черствість знало все село. я погоджуюсь із тим, що батьки належним чином не займалися його вихованням, тому й мають такий результат. я не згоден із думкою, що кайдаш не займався вихованням дітей, тому що він був богомольна людина, а значить цінував свою сім’ю й доклав усіх зусиль для виховання хлопців. на мій погляд, стара кайдашиха не знаходить спільної мови зі старшим сином та невісткою, тому що на неї панщина наклала свій відбиток. замолоду вона довго служила в панів і «набралася од їх трохи панства», «до природної звичайності української се- лянки пристало щось вже дуже солодке, аж нудне», зовнішня пиха, облесливість у розмові. я не згоден із думкою, що у сварках винні батьки. розпалюванню ворожнечі сприяли й невістки, особливо мотря. у неї надто дріб’язкова натура. вона ладна лаятися за яйця, курей, кухоль, а наслідки всього цього жахливі — порушення етичних норм, народної моралі, бо син здіймає руку на батька, мотря вибиває кайдашисі око, карпо женеться з дрючком за матір’ю, заганяє в ставок і ладен вдарити, та зупиняється, бо «не так шкода… матері, як чобіт».
4,4(70 оценок)
Ответ:
alzqsanko
alzqsanko
07.04.2023
1) «раз умирати кождому, але славно вмирати — се не кождо-му лучається. не сумувати мені за ним, але радуватися його долею». (захар щодо звістки про ймовірну загибель сина при обороні села.) 2) «тілько по наших трупах увійдуть вороги в тухольську долину! » (молодь на зібранні громади, обговорюючи план оборони від монгольських нападників.) 3) «не відбити, але розбити їх — се повинна бути наша мета! » (захар на громадському віче.) 4) «силою і підступом узяли його, закували в залізні пута. хоч без рани, а весь облитий був кров’ю ворогів. ні, батьку, твій син не подав ім’я твоє в неславу». (мирослава захарові про поневолення сина.) 5) «він радив тухольській громаді не спиняти монголів перед тісниною, але впустити їх у кітловину. тут можна їх обступити і вирубати до останнього, а коли ні, то виморити голодом». (мирослава про пораду максима тухольцям.) 6) «подвійний зраднику,— се твоя вина! ти запровадив нас у сесю западню, відки ми вийти не можемо! » (бурунда-бегадир до тугара вовка, руського боярина.) 7) «дурний хлопче,… таким, як ти, треба жити… життя — дорога річ, і за ніякі скарби його не купиш». (тугар вовк максимові, умовляючи того зрадити свій народ.) 8) «ну, то богу дякувати! надіюсь, що й не вийдете вже. тухольці ціпкий народ: кого раз у руки зловлять, то вже не люблять пустити». (максим тугару вовкові.) 9) «— не хвали… дня перед вечором! нащо тут великої сили, де сама природа своїми стінами й скалами спиняє вас? » (максим тугару вовкові.) 10) «не трать надії. я задля того йшла сюди, в ворожий табір, через усякі небезпеки, щоб сказати тобі: не трать надії! » (мирослава максимові у шатрі батька в монгольському таборі.) 11) «що мої мізерні машини проти такої ворожої сили? твій батько не таку силу виведе проти них, а таку, проти котрої ніяке військо не встоїть». (мирослава максимові.) 12) «а то значить — сам собі вирви з рук останню поруку вдачі. тухольці полонянина візьмуть, а мене проженуть! ні, сього не буде! я йду сам і без його слова». (тугар вовк мирославі.)
4,4(23 оценок)
Новые ответы от MOGZ: Українська література
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ