Якщо ти чиниш зло в ім'я добра - це добре. Але платити за це зло будеш тільки ти. Це як врятувати Всесвіт, але після цього тебе катуватимуть. В ім'я добра немає зла, є тільки дії непідвладні долі. Якщо вбив людину аби врятувати десять безневинних, то це буде правильно, але переживати провину будеш ти. Так, воно таки виправдене, але тоді, коли зло не перевищує добро у тому рішенні яке ти приймаєш.
Чинити зло в ім'я добра - це готовність до втрати власної людяності і доброти. Люди переживають по різному власні поразки. Ті, що не відчувають відповідальності можуть бути людьми? А якщо зло приносить добро, то чи є воно злом? Чи стає добрим початком? Ми виправдаємо зло, але від цього виправдання самі потерпатимемо.
Відповідь:
Кайдашиха переживала після зникнення Мелашки. "Кайдашиха ридала, бо почувала свою провину. Несподіване горе впало на неї, неначе камінь з неба". Після недовгих роздумів насмейній раді Кайдашиха вирішила йти разом з Балашихою та Лавріном на пошуки Мелашки.
На мій погляд, Мотря не була вже таким страшним нелюдом і звіром, щоб не відчувати жалю або не переживати за близьких їх людей. Мені здається,щоякби зникла невістка Мотрі, то вона також місця бсобі не знаходила, але от чи покинула б вона господарку, дім, чоловіка,щоб йти невідомо куди на пошуки - не впевнена.
Думаю, що обидві ці жінки, не дивлячись на їх непростий характер, все ж таки були в першу чергу жінками, які люблять своїх близьких і піклуються про них. Але Мотря більш скупіша і в першу чергу продумала б фінансову сторону проблеми і свою вигоду.
Пояснення:
Кайдашиха втерла сльози рукавом і терпіла не менше од Балашихи. . Довго плакали та сумували Кайдаші й Балаші. Кайдашиха, Балашиха та Лаврін постановили йти до Києва та шукать Мелашки. Балашиха вернулась на час у Бієвці, щоб тільки забрать на дорогу одежу та харч, і вони втрьох зараз-таки того дня пішли до Києва.