Слева направо атомные радиусы элементов уменьшаются, так как растет атомное притяжение. Энергия ионизации увеличивается. Так как элементы с левой стороны таблицы стремятся потерять электрон, чтобы походить на ближайший благородный газ (приобрести устойчивую структуру), поэтому для отрыва электрона не требуется много энергии. Элементы с правой стороны таблицы стремятся приобрести электрон. Следовательно, для отрыва электрона требуется больше энергии.
Электроотрицательность и металичность в главных подгруппах слева направо растет (благородные газы не имеют электроотрицательности).
В связи с этим, кислотные свойства оксидов увеличиваются в главных подгруппах снизу вверх, в периоде – слева направо. Увеличение степени окисления элемента и уменьшение радиуса его иона делают оксид более кислотным.
Из приведенных оксидов As2O3, P2O5, GeO2, SO3, Al2O3, V2O5 наиболее выражены кислотные свойства у P2O5 и SO3.Строение атомов следующее:
P+15 1s2 2s2 2p6 3s2 3p3 3d0 валентность 3
P*+15 1s2 2s2 2p6 3s1 3p3 3d1 валентность 5
S+16 1s2 2s2 2p6 3s2 3p4 3d0 валентность 2
S*+16 1s2 2s2 2p6 3s2 3p3 3d1 валентность 4
S*+16 1s2 2s2 2p6 3s1 3p3 3d2 валентность 6
Объяснение:
Нещодавно на уроці літератури ми прочитали захоплюючий твір під назвою "Русалонька із 7-В" Марини Павленко. Більше за всіх мені імпонувала Софійка - головна героїня, яка намагалась розплутати страшну таємницю. Дівчинка навчається у сьомому класі, є майже нашою одноліткою.
Софійка подобається мені своєю справедливістю, добротою, щирістю. Вона не любить, коли хтось коїть зло. Тому прагне завжди розібратися у проблемі та до суспільству стати більш гармонійним. Софійка має активну життєву позицію і ніколи на стоїть осторонь чужих проблем. Цим вона мене і приваблює. Я раджу прочитати цей повчальний та дуже цікавий твір Марини Павленко кожному учню середньої школи.
Доброта, любов, чуйність, порядність, самопожертва — в наш час ці слова стали майже анахронізмами. Існує така думка, що суспільство деградує через соціально-економічні чинники. Але ж за часів війни були не кращі умови життя: людина вмить могла втратити все: рідних, дім і попри те залишалася Людиною. Яскравим прикладом цьому може послужити Климко, головний герой однойменної повісті Григора Тютюнника.
Хлопець, залишившись сиротою, ріс в свого дядька Кирила, який любив його і балував як міг (привозив гостинець з рейсу), хоча в той же час вихованню надавалася неабияка роль (слідкував за навчанням у школі, привчав до самостійності). Напевне, саме любов і виховання дядька витворили з Климка ті людські риси, які ціняться понад усе: здатність любити і турбуватися про ближнього від усього серця, аж до самопожертви.
Але у чому ж виявляється та безмежна любов Климка до людей? Після смерті дядька його за до себе жити чужі люди, однак він відмовився, щоб не обтяжувати їх. Але це дрібниця в порівнянні з тим, що зумовило його подорож (а отже і загибель) восени босоніж за 200 км без харчів. Хлопець пішов по сіль у Славянськ з Донбасу, щоб потім виміняти сіль на їжу для друга і його дідуся, а найголовніше, — на молочко для маленької донечки своєї вчительки. Тобто він вирушив у небезпечну мандрівку заради чужих людей! Що ж, як не любов та турбота про долю близьких могли змусити його до цього? Або потім, у Славянську, що заважало йому залишитись у тітки Марини, яка так вмовляла його стати її названим сином? І не саме почуття обов'язку і відповідальності за долю ближніх штовхало його у зворотній шлях, але любов і турбота про тих, які чекають на нього і на те, що він принесе, як порятунку. І тому хлопець навіть не дочекався повного одужання — вирушив у дорогу.