Відповідь:
Що вони пишуть? - пошепки запитала Аліса в Грифона. - Адже суд іще не почався?
- Вони записують свої імена, - шепнув у відповідь Грифон. - Бояться, що до кінця суду забудуть.
- Нічого не можу вдіяти, - якомога лагідніше відказала Аліса. - Я росту.
- Тут рости не дозволено! - сказав Сонько
- Я... бідний неборака, ваша величносте... зацокотів зубами Капелюшник. - Я тільки-но сів пити чай... десь тиждень тому, не раніше... Хліба з маслом у мене майже не залишилось... У казанці скінчився дощ, з неба періщить борщ... Я зварив з нього чай, і з тих пір час для мене закінчується на ча...
- На "ча"? - перепитав Король.
- На ча...
- Ти що - мене за дурня маєш? Час починається, а не закінчується на "ча" - гостро сказав Король, і слово «чаювання» так і залишилось недоказаним. - Далі!
- Я... бідний неборака, - знову завів Капелюшник. - В казанці скінчився дощ, з неба періщить борщ... але, як сказав Шалений Заєць...
- Я не казав, - вихопився Шалений Заєць.
- Казав! - наполягав Капелюшник.
- Я заперечую! - заявив Шалений Заєць.
1) Климко
2) У творі не сказаний вік
3) Найбільша Климкова радість - покласти перед дядьком чепурно списані зошити, про них він ніколи не боявся, бо тільки з письма інколи мав "посередньо".
4) Климко мав дядька Кирила, друга Зульфата, також можна вважати його друзями дідуся Зульфата - Гарєєва, тітку Марину та вчительку - Наталю Миколаївну з її донькою Олею.
5) Климко був у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще й в дядьковій Кириловій діжурці. У Климка було коротке русе волосся, маленький ніс та густі брови
6) У Климка був благородний, чуйний, уважний та турботливий характер. Сам хлопчик був щирим, добрим та працьовитим.
Відповідь:
Тарас повертається підняти люльку для тютюну, не хоче він, щоб його річ дісталася ляхам. Вірна супутниця битв не може потрапити до рук ворогів, і отаман опиняється у полоні. Існує частка трагізму в долі отамана, але в цьому реальність життя. Часто необдуманий вчинок, безглуздість призводять до трагедії. Поляки прагнуть зробити страту ненависного ним отамана принизливою. Вони сподіваються, що його смерть стане жахливою для товаришів, але гірко прораховуються. Самі того не усвідомлюючи, вороги прирівнюють Тараса до Христа. Ляхи розіп'яли могутнього Бульбу на дереві. У сприйнятті читача з'являється дуб, міцне як козак дерево. Воно чинить опір вогню, як і сам герой. Схожість із релігією, за яку бореться Тарас, незаперечна. Вороги своїми руками зводять отамана до рангу святих. Поводиться козак як Христос. Спокійно стоїть у вогні. Він ніби не відчуває болю та проникнення полум'я в тіло. Йому заважає тільки дим, який не дає бачити, як далеко випливають його товариші, щоб зміцніти і повернутися помститися за нього. Полум'я – символ пристрасті, вічності, пориву нагору до неба. Справжній російський богатир не зламаний. Він підказує товаришам, як їм врятуватися та уникнути загибелі та полону.
Пояснення: