Слухаючи розповіді моїх батьків про те, яке у них було дитинство і як вони жили колись, я задумуюся про своє існування. Мені хочеться також бути такою веселою, щасливою і безтурботною. Звичайно, що у моїх предків не було таких покращених умов побуту, не існувало інтернет-зв`язку, не мали такого високого розвитку технологій. Проте люди були більш дружніші, веселіші, більш згуртовані, хоча, звісно, у той час також мали місце певні проблеми. Мені здається, що тодішня молодь була більш впевненою у своєму майбутньому, планували, здобували, розвивали.А для мене сьогоднішня дійсність зі своїм технологічним прогресом у всіх сферах не є такою прекрасною, безтурботною, надійною. Виною моїх вагань стала несправедлива війна на Сході, яка зачепила увесь світ. Братська країна вирішила, що має право відбирати у нас щасливе дитинство, руйнує наші плани і сподівання, посягнула на спокійну старість літніх людей. Люди, з якими мої батьки були колись як рідні, сьогодні стали ворогами; ніхто не міг собі колись уявити наших побратимів зі зброєю в руках проти нас. А ми, діти наших батьків-прадідів, дізнаємося що таке війна з росіянами, з котрими колись наші предки пліч-о-пліч відбивали ворога-загарбника. Усе це – жахливі речі, які важко сприймаються і, які нелегко усвідомити
Объяснение:
Щастя – дивовижний дар, і кожен з нас хоче бути щасливим. З давніх давен люди замислювалися над тим, як стати щасливими. І дотепер людство не знайшло на це питання однозначної відповіді.
О. Стороженко у своєму творі «Скарб» також торкається цієї проблеми. Головний герой - надзвичайний ледар. Він нічого не робить, нічим не цікавиться. Він байдужий до рідних та близьких.
Проте доля до Павлуся завжди була дуже щедра. Він ніколи не знав голоду та холоду, жив паразитичним життям. Спочатку його надмірно опікала мати, потім доглядали наймити. Одного разу хлопці підкинули йому у вікно дохлого хорта. А хорт, впавши на поміст, перетворився на дукати. Таке везіння викликало заздрість інших людей. Як це так, Павлусь Лежень тільки їсть та спить, а добро саме на нього сиплеться! Все у Павлуся й надалі було добре. Він одружився з гарною жінкою. В нього росли добрі, слухняні діти, що полюбляли працю. Жив Павлусь довго та спокійно.
Саме тут автор ставить питання: «Що таке на світі щастя?» Чи був щасливим Павлусь? Він мав у житті все, але нудився світом та не знав, що у нього є й чого йому треба. Є люди, що весь час показують на інших, а свого щастя не помічають. Інші все життя збирають гроші та в усьому собі відмовляють. Автор влучно дає відповідь на своє питання: «Не той тільки щасливий, що сам натріскається і виспиться, а той, що й другого нагодує і заспокоїть, бо у такого і душа буде не голодна». Хтось здатен з нічого зробити в житті щось гарне своїми стараннями, хтось не помітить дарунків долі, а інший і мішок золота перетворить на непотріб.
Объяснение: