Відповідь:
Як я провів літо? Чудово! Це прекрасна, безтурботна пора. Спиш до обіду, граєш у комп’ютер до того часу, поки не набридне, а потім йдеш гуляти на вулицю. Звичайно, були й більш насичені подіями дні. Це коли ми ходили в походи, з батьками їздили на море…
Цього літа я часто ходив у похід зі своїми друзями та братом. Добиралися до місць пішки, з дуже важкими рюкзаками. Перший похід був виснажливим, бо йти довелося довго. Коли ми дійшли до потрібного нам місця, знесилені, впали на м’яку траву. Після відпочинку брат з другом пішли за дровами. Знайшовши дрова, ми розпалили багаття, засмажили сардельки й запекли картоплю. На природі ми грали в карти, у футбол і бадмінтон. В цей день сонце так сильно припікало, що ми не стрималися та стрибнули в озеро.
Наприкінці липня ми з батьками полетіли на море до Туреччини. Нам дуже сподобався наш готель: багато водних гірок, ігрових кімнат, безліч солодощів. Але через кілька днів ми з моїми братами вирішили урізноманітнити свій літній відпочинок. Знявши з себе браслети нашого готелю, ми відправилися подорожувати по інших готелях. Кордонів поділу не було, тому ми легко проникали на чужі володіння. Там ми теж веселилися: каталися на гірках, на колесі огляду та навіть пробували страви з чужих ресторанів.
Це літо мені дуже сподобалося, було багато радісних днів! Дуже хочеться повернути ці безтурботні дні. І тому я з нетерпінням чекатиму наступних літніх канікул.
До речі, коли у школі я отримав завдання скласти твір на тему «Як я провів літо?», то розповів у ньому про свій чудовий відпочинок.
Пояснення:
Герои повести искали утраченную саблю-реликвию, ценную вещь, но они и не подозревали, что уже имели определенные богатства: гордость за своих предков, уважение к историческому , любовь к Украине. Руснак – маленькая доверчивая девочка, которой пришлось многое пережить. Через испытания к ребенку постепенно приходит чувство и понимание национального. Несколько раз Наталочка заглянула в и в это время поняла важную вещь: «Казаков победили. Но не покорили! Они погибали, не поддавшись, не склонившись, оставляя после себя бессмертную славу! Национальное надо почувствовать всем сердцем, увидеть своими глазами. Мы пришли к выводу, что наша сила в единстве. Все мы — украинцы, нас объединяет Родина, чувство любви к ней, уважение к ее нелегкой, но героической истории. Ведь непреодолим тот народ, который чувствует себя единым целым!