Я дуже люблю свою бабусю. Вона завжди готова сказати тепле слово в скрутну хвилину чи пригостити пахучими прянощами. Бабуся має золоті руки: будь-коли залатає дірку на штанях чи пришиє відірваний барвистий ґудзик. Варто зазначити, що в цієї чудової жінки ще й залізна воля, адже вона (краще ім'я написати) краще віддасть смачну їжу дітям, а сама з'їсть непривабливу або несмачну. Не зважаючи на великий пройдений життєвий шлях, бабця має лагідний погляд, добре серце. Мені подобаєься проводити з нею час
Людське серце неодмінно запам'ятовує тепло, яке відчуло від доброзичливих і душевних людей. Саме тому, коли темнішає настрій, у стукоті мого серця відгукуються мудрі слова бабусі, в яких я чую цінні поради, розумні підказки та незамінну втіху. Ще з дитинства мене полонило захоплення від своєї бабусі, і я певен, це та людина, яка гідна розповіді про себе.
Моя бабуся - це щедра й привітна людина, яка ділиться світлом своєї посмішки за ґречну подяку, яка не тільки словами, але й діями навчить молодших людей честі та ввічливість. У її руках ніби розквітає мудрість народу, коли вона дбайливо вишиває традиційний рушник, аби прикрасити ним стіл на почесні свята. Її старанні пальчики в такі особливі дні дарують усій родині насолоду від куштування справжніх кулінарних витворів мистецтва, а найзвичайнісінький день вона спроможна насичити мить радістю своїми міцними обіймами. Іноді в її очах я бачу втому через безперервну працю, але я точно знаю: ця праця - склад її нелегкого життєвого шляху, заради якого вона знайшла в собі сили та завзятість задля виховання моєї матері, свого онука та збереження сімейних цінностей. Що може бути важливішим?
Я з гордістю кажу, що надзвичайно пишаюсь своїми рідними, плекаю та люблю найщирішу бабусю! Ця людина - вартий взірець і славний надихач для мене.
Відповідь:
1.Кінематографіст та письменник Олександр Довженко (1894-1956) відомий фільмами Звенигора (1927), Арсенал (1929), Земля (1930), а також нереалізованими сценаріями, які перетворилися на повноцінні літературні твори – Україна в огні (1943) і Зачарована Десна (1965).
2.Довженко раптом почав дипломатичну кар’єру і вирушив працювати до Варшави, а на початку 1922-о року – до Берліну, секретарем консульського відділу Торгового представництва УРСР. “Про закордон я мріяв тільки в дитинстві, тому відрядження мене налякало, – згадував він.
3.Творчу кар’єру Олександр Петрович починав як художник, причому – як художник-карикатурист. Ще з Берліна він надсилав свої малюнки в гумористично-сатиричний журнал українських комуністів у США Молот.(Карикату́ра — навмисне смішне або спотворене зображення предмету або особи.)
Пояснення: