Які єхудожні засоби в співомовці "Окуляри"
Перелічити імене які ,а не так написвти Епітети метафори ... і так далі
Співомовка “ Окуляри”
Розходився мужичок
аж ґвалт дякувати,
та одна йому біда:
не вміє читати.
До азбуки — так куди,
не того він хоче.
Він гадає чим другим
просвітити очі.
«Не вміє ж так старий дяк
стрічки розібрати,
окуляри ж як візьме —
то куди читати!
Отак і я заведу
кондаки й тропарі,
піду тілько та куплю
такі окуляри».
Пішов мужик до крамниці,
різні вибирає,
що на очі накладе,
то все не читає.
Далі тоті з носа зняв,
об землю ударив,
розплатився та й пішов
сам без окулярів,
та й на проводи сказав
хрещеному люду:
«Окулярів не купив,
то й дяком не буду»
Відповідь:
Вітряк, якого він змайтрував для хлопчика
Пояснення:
— От тобi й "е". Хоч би, очмано, кому сказав, куди йдеш. А я тобi щось зробив! —дiдусь викривлює свої ве-ликi напатланi брови i вже добряче посмiхається.
— I що ж ви зробили? — наперед починаю радiти.
— А що ти просив?
— Вiтряка.
— I що я сказав тобi?
— Казали, що попросиш, те i зроблю, бо в мене такими онуками поле не засiяне, — точнiсiнько повторюю дiдовi слова, бо вони сподобались менi.
— Бач, як запам'ятав! — смiється дiдусь, потiм знiмає дашок свiжесенького вулика i виймає звiдти справжнього вiтряка. Але якого! На його покрiвлi розправив крила i гордо пiдняв голову молодий лебiдь. Здавалося, вiн от-от одiрветься вiд покрiвлi i злетить у небо.