Серед багатьох творів Михайла Стельмаха окремо стоять дві повісті – «Гуси-лебеді летять», «Щедрий вечір». Автобіографічні за своїм змістом, вони передають ту атмосферу, в якій зростав і формувався маленький Михайлик, розкривають таємниці його дитячих переживань і мрій. Ми бачимо героя у звичайних щоденних клопотах сільської людини: він пасе конячину, збирає гриби, ягоди, допомагає батькам по господарству. Але життя його не можна назвати сірим і буденним. У світі дитинства хлопчика неначе злились в одне два начала: казкове і реальне. Так і зростає він серед чудової загадкової природи, вірячи й не вірячи в таємницю жар-птиці, виглядаючи по садках і левадах літо, яке залишає по собі то розквітлі суниці, то стиглі вишні. Михайлик – непосидючий, беш-кетливий, і, разом з тим, доброзичливий і чуйний.
- привіт, Ярино!
- привіт, Іро!
- Подруго, як справи?
- Дякую, чудово.- сказала Яринка. -А в тебе?
- І тобі дякую, подруго, добре. Сьогодні чудова погода,чи не так?
- Так. Адже сьогодні у лугах забуяла зелень: різні трави та квіти - ромашки, волошки, тисячолітник, проліски, деревій, пустирник, конвалії...
- Авжеж, а у лісах обросли голу землю мохи і деякі поодинокі квіти.
- Гаразд, заговорилась я з тобою, бувай!
- Бувай!
Объяснение: