Визначити філософські проблеми, порушені авторкою у драмі-феєрії "Лісова пісня". З поданих вибрати дванадцять правильних,підкресливши їх, або виділивши будь-яким іншим :
1. Сила кохання.
2.До багатих бідним.
3.Сенс життя.
4.Реалізація творчих можливостей особистості, митця.
5.Свобода й неволя.
6. Духовне багатство українського народу, оспіване в народних думах.
7. Взаємини людини з природою.
8. Краса людських взаємин.
9. Дотримання давніх звичаїв , традицій ,обрядів при святкуванні приходу весни.
10. Прагнення збагатитися будь-яким чином.
11.Добро і зло.
12 Гідність і безчестя.
13.Зрадництва інтересів народу, держави.
14.Краса в людському житті, невмирущість духовної краси.
15.Вірність і зрада.
16. Прагнення родини зробити ліс кращим.
17. Треба вірити в міфологічні істоти й жити в гармонії з ними.
18.Залежність людини від державного устрою.
19.Вічність життя.
20. Прагнення щастя.
жанр: ліро-епічна поема.
тема: зображення морського походу запорозьких козаків під проводом івана підкови проти турецьких завойовників.
ідея: уславлення мужності та героїзму запорожців та івана підкови.
головна думка: мужністю та героїзмом здобувається у боротьбі незалежність.
художні засоби.
епітети: високії могили, козацьке біле тіло, чорна хмара,синє море, чорні уси.
порівняння: високії ті могили чорніють, як гори; синє море звірюкою то стогне, то виє; кругом хвилі, як ті гори; не в синопу, а у царгород, хвилі, як ті гори; ні землі, ні неба;
персоніфікація: ревіли гармати, лягло спочити тіло, могили говорять, лихо танцювало, журба кружала, серце спочине, море,стогне, виє, грає, серце мліє.
метафора: внук косу несе в росу; синє море звірюкою то стогне, то виє; могили з вітрами говорять; свідок слави розмовляє.
анафора: "було ", "високії ті ".
гіпербола: «чорна хмара з-за лиману небо, сонце криє», «висипали запорожці — лиман човни вкрили», «кругом хвилі, як ті гори: ні землі, ні неба».
сталі епітети: «біле тіло», «синє море», «високі могили».
контрасти: «було колись — запорожці вміли пановати». «минулося — осталися могили на полі».
звертання: «ануте, хлоп'ята», «отамани, панове молодці …», «добре, батьку, отамане»;
риторичне звертання: «грай же, море».
оклики: «ануте, хлоп'ята, на байдаки! », «море грає – ходім погуляти! », «… поїдем у гості! », «добре, батьку отамане! », «і вам! »
риторичні оклики: «грай же, море! », «нехай ворог гине! ».
паралелізм: «чорна хмара з-за лиману небо, сонце криє». «висипали запорожці – лиман човни вкрили».