Ідея “Кавказ”: співчуття поневоленим, схвалення патріотичної і мужньої боротьби горців, утвердження безсмертя народу, гнівний осуд самодержавства, кріпосництва і православ’я — душителів свободи, носіїв темноти, страждань та звироднілої панської моралі, полум’яний інтернаціональний заклик об’єднаної боротьби всіх народів проти спільного ворога — російського царизму.
Основна думка: «Борітеся — поборете!».
Жанр “Кавказ” сатирична поема з елементами ліричного; цей твір не є у повній мірі поемою. У ній немає героїв, сюжету, не зображено динаміки розвитку характерів персонажів через сюжет. Немає епічних картин, епізодів, твір наскрізь ліричний, філософський, емоційний. Але значущість проголошених у «Кавказі» гуманістичних ідей підіймає цей твір до рівня політичної і сатиричної поеми, у якій цілісною картиною зображено загарбницьку політику імперії і проголошено гімн волі та жалю за невинно загиблими; І. Франко назвав «Кавказ» «…це огниста інвектива проти темного царства…» Сатиричний твір — інвектива з елементами лірики та героїки. Сюжет “Кавказ” Поема розповідає про загарбницьку безглузду війну, що десятиріччями веде самодержавство з маленькими кавказькими народами, чия національна свідомість настільки висока, що не вдається цей народ здолати. У творі звучить ніби гімн героям-кавказцям, що борються за волю, й звинувачення в безглуздій невиправданій війні, яка не принесе користі ні Кавказу, ні народам імперії. Тільки верхівка країни може отримає зиск і задоволення.
персонажі - українські гетьмани, які стоять по різні боки історичного моменту. Сомкові автор симпатизує, милується ним, бо «Сомко був воїн уроди, возрас-та і красота зіло дивної» (пишуть у літописах); був високий, огрядний собі пан, кругловидий, русявий; голова в кучерях, як у золотому вінку; очі ясні, веселі, як зорі; і вже, чи ступить, чи заговорить, то справді по-гетьманські».
Він був освіченою людиною, розумною, талановитою. Саме на нього П. Куліш покладав надію, що він своєю сильною рукою об'єднає всі землі України у незалежну державу. Ця людина вміє тримати себе впевнено, вірить у свою перемогу в боротьбі за ладу. Він цінує у козаків гордість, побратимство, їхню честь. Як мудрий державний діяч, мріє звільнити Україну від будь-яких ворогів. Та, на жаль, Сомко був самовпевненим і жорстоким по відношенню до простих людей та запорожців:
«Нехай лиш виїдуть у Переяслав царські бояре, тоді побачимо, як та чорна рпда устоїть против гармат! Запоріжців тоді я здавлю, як макуху, гетьмана їх поверну в свинопаси, дурну чернь навчу шанувати гетьманську зверхність!»
І все ж він мужній, благородний, відваги йому не бракує. Загибель Сомка пвтор розуміє як трагедію цілого народу. Іван Брюховецький - протилежність Л киму Сомку, бо він уособлює в собі всі негативні риси характеру: лихий, підступний, лицемірний, жорстокий. Це людина без совісті і честі; він гірше за Сомка гнітив народ. Дуже любив владу, тому підкупом та обіцянками зумів привернути на свій бік більше прихильників козацької старшини і навіть московських представників. Здобувши владу, він жорстоко розправився з тими хто підтримував Сомка.
«Вступаючи в осінь, о святому Симеоні, того літа за позволенієм його царського величества наказав гетьман Брюховецький постинати гетьмана Сомка і Валюту, полковника Ніжинського, полковника Лубенського, осавулів та інших полковників заслана на Москву, котрих на Сибір заслано немало старшини коряцької», - повідомляє «Літопис Самовидця».
Отже в образі Сомка автор втілив почуття патріотизму бо його турбує доля свого народу землі. Брюховецький - уособлення всього лихого, що призводить до кровопролитної війни. Показ козацького лицарства і любові до України в романі П. Куліша «Чорна рада»