Одного разу весняним ранком Мумі-троль та його друзі знаходять капелюх чарівника. Вони приносять її з собою додому, але вони і не підозрюють, що тепер буде. Мумі-тато приміряє капелюх, але він виявляється йому завеликий. Тому вони вирішують використовувати його як відро для сміття.
Мумі-тролі їдять яйця, а шкаралупу викидають в капелюх чарівника, в якому сміття перетворюється на хмари, на яких можна кататися по небу.
Одного разу через негоду Мумі-троль та його друзі залишаються вдома і грають в хованки. Мумі-троль ховається під капелюхом і перетворюється на чудовисько. Всі починають думати, що це не мумі-троль Він приймає свій колишній вигляд тільки після того, як Мумі-мама визнає, що це її син. Здогадавшись про властивості капелюхи, Мумі-троль вирішує помститися мурашиному леву, перетворивши його в що-небудь за до капелюха. Після перебування в капелюсі мурашиний лев перетворюється на крихітного їжачка. Однак Мумі-мама і Мумі-тато, дізнавшись про властивості капелюха, вирішують позбутися його, скинувши її в річку.
Але Мумі-троль зі своїми друзями повертають капелюх.
На деякий час, Мумі-троль і друзі відволікаються від чарівництва і відправляються в захоплюючу подорож на знайденій шхуні, переживають напад дивних істот на острові і страшну бурю, проте перечекавши всі негаразди, вони повертаються додому з величезною рибою, спійманою в морі. За час відсутності в Мумі-долині капелюх чарівника волею випадку повертається назад в будинок і через невеликий шматочок гербарію, який потрапив всередину, навколишня територія перетворюється в справжні джунглі.
Чари недовговічні і через деякий проміжок часу, все стає колишнім доти, поки в долині не з’являються дві маленьких істоти з величезною валізою, яких переслідує Морра – сюрреалістичний персонаж, який намагається забрати назад величезний рубін, що знаходиться всередині сумки. Зрештою Морра погоджується обміняти вміст валізи на капелюх чарівника і відмовляється від переслідування Тофсли і Віфсли.
Nофсла і Віфсла вирішують показати Муммі-мамі що знаходиться у валізі. Там був найбільший-Королівський рубін. Побачивши його світло з самого Місяця, за ним з’являється чарівник, який втратив свій капелюх.
Завдяки щасливому випадку і новоприбулим, в будинку Мумі-тролів знаходиться втрачена напередодні сумка Мумі-мами: через це сім’я влаштовує великі серпневі гуляння, на які прибуває чарівник. У чарівника так і не виходить викупити у маленьких істот рубін, однак Тофсла і Віфсла загадують бажання магу і той робить для себе копію дорогоцінного каменю, а також до самого ранку виконує бажання всіх гостей свята. Завісою дійства стає світанок – Мумі-Долина пережила яскраве незабутнє літо і туди поступово приходить осінь.
Але, краще подивитися мультфільм.
Експресіоністська образність в українській літературі. (Сучасні літературознавці зазначають, що уперше термін вжито у 1911 році німецьким поетом Г. Вальденом, але в українській літературі риси експресіонізму з’явилися у 20-ті роки XX ст. у творчості А. Головка, Миколи Хвильового, М. Куліша, а далі Д. Павличка, Л. Костенко, І. Драча. Але одним із перших засоби експресіонізму використовує В. Стефаник.)
Використання засобів експресіонізму у творчості В. Стефаника. (Експресіонізм — це така течія у модернізмі, яка базується на емоційній виразності, особливій загостреності зображувальних засобів з метою впливу на читача. Цій течії притаманний соціально-критичний пафос.)
Протест проти соціальної несправедливості і засоби імпресіонізму. (Горе селянина, його соціальну незахищеність зображено «коротко, сильно і страшно» і в новелі «Камінний хрест», і в новелі «Новина». Засобом імпресіонізму у творчості Стефаника є перш за все б побудови сюжету, у центрі якого виразна гротескна деталь. У новелі «Камінний хрест» — це гой самий хрест, який воздвиг Іван Дідух собі й дружині ще за життя. 1 цей хрест набуває значення символу, який виражає головну думку сильно й експресивно: жити у такому суспільстві неможливо, але й без Батьківщини — не життя. Вчинок Гриця Летючого з новели «Новина» приголомшує одразу: вбив власне дитя з любові й жалості, бо не міг бачити, як умирає дитина з голоду. Гротескність події покликана вплинути на почуття читача, змушує замислитися над соціальною несправедливістю.)
Експресіонізм у антивоєнних новелах. (Одним із прийомів експресіонізму є емоційна організація монологічного мовлення. Саме цей прийом бачимо у новелі «Сини», де сюжет, на перший погляд, абсолютно реалістичний, але постає він не у хронологічній послідовності і має на меті не зображення типового характеру в типових обставинах, а дорівнює події внутрішнього бутл’я подіям зовнішнім. Відтак єдиною реальністю залишаються емоції та переживання головного героя, майстерно передані через градацію почуттів, висловлених героєм у різкій емоційній формі. Емоційно несподіване сприйняття світу, де точаться війни, зображене через дітей, як у новелах «Діточа пригода» або «Піступка». Експресивна виразність авторської думки досягається саме таким чином.)
Новела — особливий жанр. (В. Стефаник використовує найчастіше саме новелу, бо цей жанр у короткій формі може передати дуже виразно авторську думку, адже для цього жанру не існує диктату сюжету. А для експресіонізму сюжет, його форма має підпорядковане значення. Головне — форма впливу, форма подачі думки.)
Вражати — значить спонукати до думки та дії. (Усі новели В. Стефаника у центрі уваги тримають особливу подію або вчинок, які вражають, навіть приголомшують своєю трагічністю. Мета автора — вразити, змусити до дії. Робить він це часто саме засобами експресіонізму — особливою емоційно виразною манерою зображення подій, які мають важливе значення не лише для головних героїв.)
Образ стежини «Чому, сказати, й сам не знаю…»
Образ, який несе на собі основне смислове навантаження твору, наскрізний: про нього йдеться в кожній строфі. Стежина А. Малишка до рідної домівки живе в його серці. А рідною стежиною поет уважає ту, що біля воріт батьківської хати.