ответ:Називалася колись наша річка Липа. Бо така вже була чиста, таку мала добру і смачну воду, що ніби настояна на липовому цвіті. Всяку хворобу лічила і людей поїла. А випрана у Липі сорочка світилася такою білизною, що аж очі разила.
У Бережанах колись жили пани Синявські. Вони заклали тут палац, що донині ще стоїть на березі річки. Дуже були скупі ті пани. Народ обдирали, як липку. Все оте багатство осідало золотом в замкових льохах.
Але, як кажуть, до часу дзбанок воду носить. Так сталося і з панським золотом.
Одного року навесні налетіли на місто татари. Люди повтікали у ліси, а пани недовго замок боронили і ворота відчинили. Пан Синявський відкупився золотом. Люди повідали, що татари цілий день ті гроші рахували і мішки на віз складали. А як поскладали, то замок ще пограбували і додому втікали.
Але не так сталося, як сподівалося. Бо як виїхали вони із палацу до лісу, як вдарили на них опришки. Яких порізали, а які повтікали. А татарський мурза з одним возом взявся навтіки. Він втікати, а хлопці за ним. Заїхав мурза на місток через Липу, а він бух, і в воду. Бо підрізали його опришки, щоб хто не змотався. Булькнули панські гроші в Липу.
...Ще довгі роки то тут, то там виливали люди з річки золото. Від того і річку назвали Золотою Липою.
Объяснение:
Відповідь:КВІТИ
Сонечко встає, і в росі трава,
Біля школи в нас зацвітають ( квіти, )
Вчителько моя, зоре світова,
Де тебе питать,
Де тебе зустріти?
На столі лежать зошитки малі,
І роботи час проганяє втому.
І летять-летять в небі журавлі,
І дзвенить дзвінок
Хлопчику малому.
Скільки підросло й полетіло нас
В молодій весні, в колосистім полі,
А у тебе знов та ж доріжка в клас,
Той же явір наш
Під вікном у школі.
Двох синів твоїх узяли фронти,
Бо на рідний край впала чорна злива.
В партизанську ніч посивіла ти,
Як в тяжкий мороз
Непожата нива.
Знов щебече юнь і цвіте трава,
Пізнаю тебе в постаті несхилій,
Вчителько моя, зоре світова,
Раднице моя
На Вкраїні милій!
Пояснення:
Объяснение:
Марія Заньковецька прокидалася рано вранці, заряджена новими ідеями та натхненням. Вона вже давно мріяла про власний театр, де могла б здійснювати свої акторські таланти та реалізувати свої художні задуми. І ось настав той день, коли Марія вирішила зробити перший крок у напрямку своєї мрії.
Вона збиралася зі своїми найближчими друзями-акторами та театральними ентузіастами, щоб розповісти їм про свої плани і запросити до співпраці. Зустріч відбулася в затишному кафе, де Марія передала кожному з них за до своєї нової театральної команди.
Всі, кого запросила Марія, були зачаровані її ідеєю та відданістю театру. Вони погодилися долучитися до проекту і внести свій внесок у створення вистав, які б здивували глядачів та принесли радість всім, хто бачив їх.
Почалася натхненна праця. Марія збирала режисерську команду, вибирала п'єси для постановок, організовувала кастинги та проводила інтенсивні репетиції. Кожен з акторів вкладав своє серце і душу у роль, а Марія з великою відданістю керувала процесом, надихаючи кожного на кращі досягнення.
(якщо забагато, то скоротите)