Цими словами Шевченко затаврував усі загарбницькі війни, адже в поемі немає поетичних описів Кавказу, крім початкових рядків поеми: «За горами гори хмарою повиті». В уяві поета Кавказькі гори «засіяні горем, кровію политі». Ці рядки перегукуються з епіграфом до поеми, взятим з Біблії (Книга пророка Ієремії): «Кто даст главе моей воду, и очесем моим источник слез, И плачуся и день и нощо опобиенных…»
Проте Т. Шевченко стверджує, що волелюбний народ не можна знищити. Нескорену силу народу автор втілив у безсмертному образі Прометея. Цей образ символічний. Він уособлює безсмертя народу, серце якого «знову оживає і сміється знову». Російський царат, виведений в образі ката-орла, не може знищити волелюбних прагнень народу.
Пророче звучать слова великого Кобзаря, адресовані всім народам, які борються за незалежність: «Борітеся — поборете!» Адже у всіх поневолених народів царської Росії доля схожа, вони позбавлені права вільно розвиватися, говорити рідною мовою:
«Од молдаванина до фіна
На всіх язиках все мовчить,
Бо благоденствує!»
Объяснение:
Відповідь:
У гуморесках Петра Ребра виразно відображені риси козацької вдачі, які стають центральними елементами його творів. Перш за все, козацька вдача відзначається сміливістю та відвагою. Герої Ребро не бояться ставити на ризик своє життя, виконуючи небезпечні завдання та участвуючи в битвах. Вони готові покласти все на вагу, не звертаючи уваги на неминучі труднощі. Крім того, в козацькій вдачі простежується почуття справедливості та гордості. Герої Ребра завжди готові виступити на захист правди та боротися проти несправедливості. Вони відчувають сильну прив'язаність до своїх рідних земель та народу, і це надихає їх на вчинки в ім'я гідності та свободи.