М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

ТЕРМІНОВО Напиши есе на тему:

«Утвердження любові як джерела високої людської духовності в повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків».»

Рекомендації щодо написання есе:

Уживайте вставні слова і словосполучення: «на мою думку, до речі, на жаль, по-моєму, отже, наприклад, таким чином; я вважаю, мені здається», які виступають засобами зв’язку між частинами роздуму.
Посилайтеся у своїх думках на твори, які вивчалися протягом року.
Обсяг твору – 8-10 речень.

👇
Ответ:
kotkin
kotkin
26.03.2021

Утвердження любові як джерела високої людської духовності в повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків»

На мою думку, Михайло Коцюбинський у своїй повісті «Тіні забутих предків» глибоко розкриває тему любові і її значення в житті людей. Для головних героїв повісті, Івана та Ігоря, любов стає джерелом високої людської духовності і приводить до змін у їхньому світобаченні та життєвому шляху.

У творі чітко простежується розвиток почуття любові між Іваном та Ігорем. Починаючи з їхньої першої зустрічі, народжується особлива зв'язок, який стає міцнішим і глибшим з кожним новим епізодом повісті. Любов в цьому творі не обмежується лише романтичними почуттями, вона перетинає межі і переростає у взаєморозуміння, жертовність та відданість.

Дуже важливою є роль любові у формуванні особистості героїв. Через почуття любові, Іван і Ігор виявляють свою внутрішню силу, самовідданість та високу моральність. Їхня любов до ближнього надихає їх на вчинки, спрямовані на до та захист слабких, що свідчить про їхню високу духовність.

Повість М. Коцюбинського також показує, як любов може змінити світогляд людини. Переживання та досвід Івана і Ігоря впливають на їхні переконання та сприйняття світу навколо. Вони бачать красу та цінність у простих речах, розуміють важливість людських взаємин і прагнуть до гармонії з природою.

Таким чином, повість «Тіні забутих предків» демонструє, що любов є справжнім джерелом високої людської духовності. Вона надає силу для саморозвитку, натхнення для вчинків добра та формує глибокі моральні цінності. Цей твір нагадує нам про важливість любові як найсильнішого та найвищого почуття, яке може змінити життя і навколишній світ до кращого.

4,7(4 оценок)
Ответ:
2930
2930
26.03.2021

Напиши есе на тему:

«Утвердження любові як джерела високої людської духовності в повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків».»

Рекомендації щодо написання есе:

Уживайте вставні слова і словосполучення: «на мою думку, до речі, на жаль, по-моєму, отже, наприклад, таким чином; я вважаю, мені здається», які виступають засобами зв’язку між частинами роздуму.

Посилайтеся у своїх думках на твори, які вивчалися протягом року.

Объяснение:

4,7(6 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
omarckina2010
omarckina2010
26.03.2021

Кожна людина має улюблену справу, щось, чим вона справді ці­кавиться, що допомагає їй проявити себе. Я не маю на увазі роботу — хоча робота теж буває захоплюю­чою. Я кажу про хобі.

Деякі люди, які люблять свою роботу, часто кажуть: моє хобі — моя робота. Але як може регулярний заробіток, справа, що її ви повинні ви­конувати, бути хобі?

 Для мене хобі означає улюблене заняття у вільний час, яке допомагає мені розслаби­тися й забути про свої проблеми. 

Хобі бувають так само різномані­тні, як і самі люди. Рибна ловля, в’я­зання, фотографія, перегони, плаван­ня з аквалангом - усі ці види діяль­ності можуть бути хобі (тільки якщо це не постійна робота людини). Але найчастіше хобі асоціюється в нас із колекціонуванням речей.

Люди, звичайно, обирають об’єкт для колекціонування залежно від різних обставин. Багаті можуть собі дозволити колекціонувати будинки й машини. Той, хто багато мандрує, має можливість привозити- експона­ти з різних країн: монети, національ­ний одяг або сувеніри. Якщо всі ваші друзі колекціонують марки або знач­ки, ви, ймовірно, збиратимете те саме: тоді ваші друзі, напевно, оці­нять вашу рідкісну марку або листів­ку; крім того, ви зможете обмінюва­тися експонатами.

Останнім часом у житті людей —  як підлітків, так і дорослих —  з’яви­лось нове хобі. Це Інтернет. Усього пару років тому мало хто знав про це, і дуже мало хто міг собі це дозволити. Тепер ми маємо комп’ютери в себе вдома, у школі, на роботі в батьків, а в містібагато комп’ютерних цент­рів й Інтернет-кафе. Таким чином, у наш час кожен може приєднатися до міжнародної комп’ютерної мережі й відправитися в мандри у віртуаль­ний світ, де можна знайти все те, що існує в справжньому житті, і навіть більше. Різниця в тому, що речі, які в реальному житті вимагають дії - від­відування нових місць, спілкування з людьми, навчання на мовних кур­сах, покупки в крамницях – усі ці пе­реміщення в просторі можна зроби­ти ні на крок не відходячи від свого комп’ютера!

Звичайно, віртуальне життя ні в якому разі не замінить нам реаль­не життя, і ми, безумовно, відпочи­ватимемо не тільки перед комп’ютер­ними моніторами, але також займа­ючись реальними речами: рибною ловлею, в’язанням, фотографією, пе­регонами, плаванням з аквалангом.

4,5(34 оценок)
Ответ:
ParkAnna
ParkAnna
26.03.2021
Народився Василь Симоненко у селі Біївці Лубенського району на Полтавщині в селянській родині. Цей край пов'язаний із багатьма уславленими іменами та подіями. Наприклад, М. Коцюбинський побував колись поблизу Біївців біля криниці, поруч із якою відбувалися гомінкі ярмарки. Тут малий Василько вчився розуміти добро і зло, поважати людину праці.

Виховувався без батька. Дитинство і юність припали на воєнні та післявоєнні роки. Ще у школі Василь почав складати вірші, і школярі називали його гучним словом «поет». Після закінчення сільської середньої школи (із золотою медаллю) у 1952-1957 навчався на факультеті журналістики Київського інституту. Працював секретарем в університетській багатотиражці, був учасником вузівської літстудії.

Симоненко почав писати, навчаючись в університеті. З 1957 він був співробітником газет «Молодь Черкащини», «Черкаська правда», власкором «Робітничої газети». Як журналіст, у своїх статтях показував хиби партійно-бюрократичного апарату, через що зазнавав систематичного цькування з боку офіційних владних структур.

Перша збірка поезій «Тиша і грім» з'явилася у 1962 році й одразу стала подією у літературно — мистецькому житті України.

Навесні 1960 року в Києві було засновано Клуб творчої молоді. Учасниками цього мистецького утворення стали Алла Горська, Ліна Костенко, Іван Драч, Іван Світличний, Василь Стус, Микола Вінграновський, Євген Сверстюк та інші. Василь Симоненко брав активну участь у роботі клубу, багато їздив по Україні, залучався до літературних вечорів та диспутів, виступав на творчих вечорах...

А ще займався пошуками місць масових поховань жертв сталінських репресій. То було покликання серця, внутрішня, потреба і вираз болю за народ, над яким було вчинено нелюдську, звірячу наругу. У той час за участю Василя Симоненка було складено і надіслано до Київської міської ради Меморандум з вимогою оприлюднити місцезнаходження масових поховань і перетворити їх на національні місця скорботи та пам'яті.

Точкою останнього відліку для Василя Симоненка була подія, що сталася влітку 1962 року на залізничному вокзалі в Черкасах. Між буфетницею тамтешнього ресторану і Симоненком випадково спалахнула щонайбанальніша суперечка: за кільканадцять хвилин до обідньої перерви самоправна господиня відмовилась продати Василеві пачку цигарок. Той, звичайно, обурився. На шум-гам нагодилося двоє чергових міліціонерів і, ясна річ, зажадали в Симоненка документи. Не передбачаючи нічого, Симоненко пред'явив редакційне посвідчення. А далі... Далі були побої в районному відділку міліції. Побої особливо жорстокі, біль яких невгамовно мучив Симоненка до самої смерті. Трохи більше як через рік після цього — 14 грудня 1963 року — він помирає.

Після смерті поета видано такі збірки: «Земне тяжіння» (1964) (висунута на здобуття премії ім. Т. Шевченка за 1965), «Поезії» (1966), «Лебеді материнства» (1981), «Поезії» (1985), казки «Цар Плаксій та Лоскотон» (1963), «Подорож у країну Навпаки» (1964), збірка новел «Вино з троянд» (1965), «Півні на рушниках» (1992). Колись першим слухачем казок був син поета Лесик. Давно вже виріс Олесь, і ось уже нові покоління читачів читають казки Симоненка.

Василя Симоненка було посмертно удостоєно Національної премії ім. Тараса Шевченка в 1995 році.
4,4(41 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Українська література
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ