Ой, я Митька, і хочу розповісти вам про нашу пригоду з твору "Митькозавр з юрківки". Якось разом із своїми друзями, Маринкою та Петриком, ми вирушили на пошуки пригод у далеку юрківку. Це була магічна країна, де жили динозаври та інші дивовижні істоти.
Одного разу, коли ми блукали по лісу, з'явився перед нами справжній Митькозавр! Такого ми ще не бачили - великий, забавний та з пухнастим хвостом. Ми зразу ж стали називати його на честь мене, Митькозавр.
З цим незвичайним динозавром ми влаштували безліч пригод. Він вмів грати на фортепіано, танцювати танго та жартувати. Ми проводили з ним неймовірні години, розповідаючи йому про світ сьогодення та вчачи його про наші сучасні ігри та забави.
Ця історія була повна гумору та незабутніх моментів. Розповідь від мого імені вражала читачів своєю веселістю та легкістю. Ми зробили багато кумедних ситуацій із Митькозавром, але водночас передали йому добре серце та незвичайну особистість.
Тож, можна сказати, що "Митькозавр з юрківки" є гумористичним твором, оскільки у ньому присутні веселість, розповідь від персонажа та безліч кумедних ситуацій, які змушують читача посміхнутись.
Якось я сидів на лавці в затінку яблуні і розглядав малюнки у свіжих журналах. З хати вийшла бабуся і запитала: — А листа від дядька Михайла нема? — Нема, бабусю, — відповів я. — Зате аж п'ять журналів і цілу купу газет поштарка принесла. Бабуся примостилася коло мене. Вона кінчиком хустини протерла скельця в окулярах, озброїла очі, взяла газету і промовила: — Що там у білому світі робиться? Я любив гати за старенькою, Коли та читала. її лице напружувалося, і тоді навіть на чолі і навколо очей розгладжувалися глибокі зморшки. Бабуся ставала якась урочиста, недоступна. Несподівано до нас звідкись долинуло: "Пі-пі-пі! Ш-пі-пі!" — Що це? — запитала бабуся, не відриваючи очей від газети. — Не знаю, — відповів я і озирнувся. Коли це знову: "Пі-пі-пі! Пі-пі-пі!" так жалібно. Бабуся зняла окуляри і подивилася вгору, туди, де над хатою висіли електричні проводи. — Глянь-но, — показала вона на дріт. А там, вишикувавшись рядочком, сиділи молоденькі ластівочки. Аж семеро. Сидять собі, крилечками махають, а як побачать батька-матір, то дзьобики розкривають. А ті підлітають до них і дзьоб до дзьоба — годують. Довго ми любувалися пташками. Раптом бабуся до мене: — Придивись-но, в тебе очі зіркіші, чи не горобчик коло ластів'ят примостився? Отой крайній, сьомий? Це він так кричить: "Пі-пі-пі"? І справді, то був горобчик, молоденький. Він, як і ластів'ята, то махав крильми, то широко розкривав дзьоба, то безутішно верещав, то кидався назустріч чужим батькам. Але, мабуть, старі ластівки швидко розпізнали непроханого гостя, бо весь час обминали його. — Бач, таке мале, а вже хитре, — промовила бабуся. — Видно, голод — не пан, як скрутить, ще й соловейком заспіваєш.
Відокремленість від оточуючих: "Якого не прийнято, то й той сидить тут, осторонь, і з цікавістю стежить за грою" доброта: "за великим Павликовим горбом діти ще не вміють побачити чудового серця його, тому боявся, що пустуни зобидять хлопця"(Дід Антип про хлопця) самотність: "Через його страшний горб товариші цурались його, й він звик бути здебільшого самотнім, на самоті з своїми думками, жив ними, тішився, розважався ними" лагідність: "гарний світ нениних казок зробив і ті думки його лагідними, а серце чулим до всяких пригод, що траплялися створінням малим та беззахисним" любов до природи: "любив звірят, любив пташок, навіть зомлівав, коли при нім хто з хлопців розбивав пташині яєчка або скручував голови горобеняткам"
Ой, я Митька, і хочу розповісти вам про нашу пригоду з твору "Митькозавр з юрківки". Якось разом із своїми друзями, Маринкою та Петриком, ми вирушили на пошуки пригод у далеку юрківку. Це була магічна країна, де жили динозаври та інші дивовижні істоти.
Одного разу, коли ми блукали по лісу, з'явився перед нами справжній Митькозавр! Такого ми ще не бачили - великий, забавний та з пухнастим хвостом. Ми зразу ж стали називати його на честь мене, Митькозавр.
З цим незвичайним динозавром ми влаштували безліч пригод. Він вмів грати на фортепіано, танцювати танго та жартувати. Ми проводили з ним неймовірні години, розповідаючи йому про світ сьогодення та вчачи його про наші сучасні ігри та забави.
Ця історія була повна гумору та незабутніх моментів. Розповідь від мого імені вражала читачів своєю веселістю та легкістю. Ми зробили багато кумедних ситуацій із Митькозавром, але водночас передали йому добре серце та незвичайну особистість.
Тож, можна сказати, що "Митькозавр з юрківки" є гумористичним твором, оскільки у ньому присутні веселість, розповідь від персонажа та безліч кумедних ситуацій, які змушують читача посміхнутись.