На мій погляд, роман дуже цінний в житті людини усіх часів. Тому що тема, що пропагується у творі, а їх там декілька, стосується не тільки людини часу Достоєвського чи Раскольникова, а й усіх людей без винятку та протягом усіх часів її життя. Так, як людина живе, потреби її не зменшуються та не зникають. Вони лише збільшуються та удосконалюються. А отже, сама проблема залишається, тому і актуальна ця тема і в наш час і в час, який настане через триста років.
Але бувають такі моменти як ця людина може себе нетак повести в тій чи іншій ситуації,а такі моменти бувають!Тобто вона можете десь щось обазливе сказати але це буде сказане з гарячу або просто з поганого настію.Не потрібно ображатися на неї!Навіть якщо вона тебе підставила чи підвила я впевнина це було не нароком.Звичайно в такі моменти дуже стає образли і боляче на душі і одразу забувається те все добре що зррбила ця людина для тебе!А нетреба одразу забувати такі моменти требе просто не ображатися і прощату ту людину,бо вона ближня!Я думаю що та людина теж все зважить і зрозуміє що вела себе не так! Сподіваюсь до
Ни у кого нет такой бабушки, как моя бабушка Маша. Она очень добрая, ласковая и трудолюбивая. Для меня она самая красивая. Глаза у бабушки Маши голубые, как небо в хорошую погоду. Нос маленький, губы тонкие, бабушка их никогда не красит. А волосы русые и необычайно длинные. Когда бы я ни приехала к своей любимой бабушке, она всегда занята какой-то работой. То у печки в доме готовит обед, то в огороде сеет, то в лес за ягодами или грибами спешит. А как бабушка умеет угостить не купленными в магазине вкусностями, а своими руками приготовленными. Чего только у неё нет! Морковь, мак, горох, помидоры, орехи, ягоды разные, грибы! .. Никто не собирает такого богатого урожая, как моя бабушка. Она что ни посеет, то и вырастет. Да еще как! Тыквы – не поднять, помидоры – с кулак, морковь – с земли не выбрать. А если в лес пойдет по ягоды или по грибы – никто больше нее не принесет. Вот такая у меня бабушка Маша.
