Повість "Митькозавр із Юрківки" багато чого навчила мене. У даній повісті закладені проблеми дорослого життя, проблеми дітей і їхніх відносин.
Повість навчила вірити в дива, і навчила боротись за них. "Митькозавр із Юрківки" навчив фантазувати, створювати власні нереальні образи та вигадувати чудні назви цим образам. Ще навчила відстоювати свою думку, бути упевненим у своєму "відкритті", не дивлячись ні нащо. Повість загартувала снагу до вірної дружби, до підтримки інтересів свого товариша і подолання з ним будь-яких умов.
Це є й однією з проблематик цього твору - вірна дружба, її наслідки, її плюси та мінуси, чим доводеться заради неї жертвувати, тощо.
Як підсумок, можна сказати, що повість "Митькозавр із Юрківки" - повчальна, і важлива, адже може багато чого навчити. Навчила вона мене вірити в дива, бути з вірними і хорошими друзями, вигадувати власні фантазії, долати перешкоди, оцінювати людей та їхні вчинки і, врешті-решт, вірити в свої мрії та виконувати їх, не зупиняючись.
Моде речень мало, але це все, що змогла написати:)
Відповідь:
Бездуховність – одна з найбільших проблем сучасного суспільства. Традиційно під бездуховністю прийнято розуміти відсутність у людини високих життєвих прагнень, принципів, ідеалів буття, почуття піднесеності. На жаль, при погляді на багатьох сучасних людей складається враження, що вони абсолютно бездуховні, це має багато різних проявів.
Найяскравішим прикладом бездуховності в житті людини є пріоритет особистого над суспільним. Сьогодні життя складається так, що дуже багато людей зовсім не замислюються про загальне благо. Усі прагнуть стати успішними особисто – хочуть забезпечити собі сите й задоволене життя за будь-яку ціну, не замислюються про великі цінності сучасності та про інших людей, які іноді чогось сильно потребують. Наприклад, люди не приділяють достатньо уваги тим, кому потрібна їхня до . Бездуховні люди намагаються сховатися від сплати податків, не хочуть брати участь в суспільно корисних заходах, завжди віддаляються від суспільства, щоб бути тільки наодинці і не чинити ніяких корисних дій в суспільстві. Втім, суспільство дуже швидко визначає таких людей і застосовує по відношенню до них справедливі заходи відповідальності.
Пояснення:
Навколишнiй свiт зачаровує його своєю красою,здається добрим,приязним.Забутi всi прикрощi-i хлопчик звертається з молитвою до Бога,бо йому хочеться роздiлити з кимось свою радiсть,подiлитись думками,почуттями.
Але такий пiднесений,радiсний настрiй тривав недовго-згадалося,що вiн сирота,немає у нього нiчого,навiть рiдної хати,вiн у цьому великому свiтi одинокий. I залишається тяжко плакати над своєю гiркою долею.
Однак дитячi сльози i дитяче горе-недовговiчнi.Знайшлася добра душа,яка ла,приголубила його.Це дiвчина,що "недалеко...плоскiнь вибирала".Побачивши дитячi сльози,вона "прийшла,привiтала,розрадила.I знову для сироти свiт засяяв,наповнився барвами,став веселим i привiтним.
З особою теплотою i любов'ю у вiршi "На Великдень,на соломi.." змалював Тарас Шевченко сироту,яким був сам у дитинствi.
Великдень-це найбiльше,найвиличнiше i найрадiснiше свято у православних християн.Ранiше,за часiв Шевченка,як тепер на Новий рiк i на день народження,було заведено робити дiтям подарунки.Автор розповiдає у вiршi,як дiти на Великдень,граючись крашанками,почали хвалитися своїми подарунками.Усiм дiтям було чим похвалитися,усi мали до свят обнови,якi їм подарували чи батьки,чи хрещена мати,чи iншi родичi.
Сирiтцi,що була серед них,теж хотiлося бути,як усi дiти,хотiлося,як вони,чимось похизуватись.Але єдине,що вона дiстала в подарунок на свято,-це обiд у батюшки для таких,як вона,знедолених.
До сердечного щему стає боляче за цю нещасну дитину,яка була позбавлена найцiннiшого-тепла i любовi рiдних.