Дехто вважає, що любов має з'явитись в результаті спонтанного емоційного спалаху, раптового непереборного почуття. Любов до когось - це не просто сильне почуття, це рішучість, це розумний вибір, це відповідальність, це вчинок.
Чи кожний з нас здатний на безкорисливу любов, на самозречення заради коханої людини? Згадаємо Нарциса, героя однойменної новели Фелікса Кривина. Одна із закоханих у Нарциса жінок переконувала його: "Любити - це справа клопітна. Проте вдвох завжди легше: ти любитимеш мене, а я - тебе".
У відповідь Нарцис сказав: "Навіщо так ускладнювати життя? Нехай кожен любить сам себе - так простіше".
Любов - це те, що людина робить задля коханої людини. Бо любити - означає діяти, взаємодіяти, допомагати. Саме така любов є істинною. Саме такий характер любові стимулює закоханих до вияву кращих рис особистості.
Объяснение:
Поезії великого Кобзаря - Тараса Григоровича Шевченка - були написані більше сторіччя тому. Це дуже великий проміжок часу - багатьох письменників, що жили в ті часи, вже забули. Але не Кобзаря. Він назавжди залишиться у народній пам'яті, бо він сам вийшов з народу, писав для народу і у своїх поезіях виражав чаяння свого народу.
Книги Шевченка видаються великими тиражами; їх читають і перечитують. По всій країні стоять пам'ятники Шевченку, і дуже часто там можна побачити живі квіти. Його ім'ям називають школи, вулиці і навіть населені пункти. Шевченківські поезії читають дітям у дитсадку, школярам у школах. Дев'ятого березні - в день народження Кобзаря - по всій країні проходять урочисті заходи.
Пам'ятає свого Кобзаря народ і буде пам'ятати - і через сто років, і через триста, і завжди.