ПЕРЕКАЗ
Розповідали, що це відбувалося під час подорожі туристів Лівійською пустелею. Де-не-де підносилися над безкраїм морем пісків звичні піраміди, які своєю вічністю перевищували піщане мовчання.
Високий чоловік попросив водія зупинитися. Туристи з дивуванням подивилися на цього інтелігента, який раптом ви явив бажання зупинитися серед пусте лі. Вийшовши з автобуса, він впевнено рушив уперед і зупинився біля піраміди. Це виглядало так просто, ніби він усе своє життя провів серед бедуїнських племен. Занадто зосереджений, задуманий, чоловік раптом заспівав. То була українська пісня — відомий романс на слова видатної поетеси Лесі Українки.
Вийшовши з автобуса, туристи слухали співдивної експресії. Душа співака нібито була наодинці не з Лівійською пустелею, а з душею Лесі Українки. Щоб зважитися на таку імпровізацію і не злякатися штучності, треба бути справжнім актором. Треба було мати такий голос, щоб викликати з пустелі душу поетеси і переконати зачарованих супутників в необхідності такого виклику. Це був народний артист Борис Гмиря.
Він носив у душі завжди образ поетеси, але звучання гарячого вітру пустелі ви кликали його, і Борис Гмиря не зміг не заспівати «Стояла я і слухала весну».
«Кайдашева сім’я» — це один із найвідоміших творів української літератури, який змальовує побут селян, їхні традиції після скасування кріпацтва. Письменник Іван Нечуй-Левицький розкриває декілька проблем, які є актуальними і в наш час: добра і зла, кохання, сімейних стосунків, взаємин батьків та дітей тощо. Твір можна вважати більш-менш реалістичним, бо головних героїв твору змалював з їхніх прототипів: сім’ї Мазурів із села Семигорів.
У соціально-побутовій повісті письменник послідовно описує події. Вони розгортаються динамічно й стрімко, що і є ознакою хроніки. Твір складається з дев’яти частин, які насичені діалогами. Вони допомагають читачеві краще зрозуміти характер героїв. Ця соціально-побутова повість є дуже важлим елементом укаїнської літератури, бо саме тут вперше розповідається про життя селян в пореформений період.
Головними героями твору є: Кайдашиха, Кайдаш, їхні сини та невістки. Найбільше мене вражає зміна внутрішнього світу героїв, а саме: образу Мотрі та Мелашки. Перша — це дружина Карпа. Це дівчина із заможної сім’ї, яка є доброю по своїй натурі. Вона вражала своєю працьовитістю, але однього дня свекруха почала перекидати на неї всю хатню роботу, що призвело до озлоблення дівчини. Її злість стає неймовірно сильною. Читач протягом цілого твору може спотергіти за її змінами. Мотря починає ненавидіти Кайдашиху настільки, що виколює їй око. Найгірше те, що власні дії її взагалі не засмучують, а навпаки веселять. Мелашка теж спершу представлена, як ніжна та лагідна дівчина. Їй дуже важко жити в сім’ї, де панують сварки та образи, але вона піддається впливу й стає злою невісткою, як Мотря.
За своєю будовою та використанням ефектів цей твір є складним. Іван Нечуй-Левицький майстерно поєднує комічне з трагічними, що створює ефект сміху, крізь який пробиваються сльози. Прикладом цього може слугувати бійка Кайдашихи з Мотрею за мотивало. Не можна не відмітити поєднання автора двох стилів: високого епічного з побутовим. За до цього літературного прийому досягається комічний ефект. Стає зрозуміло чому видатний український письменник Іван Франко називає повість «Кайдашева сім’я» найкращою оздобою українського письменства.
Проблеми твору можна розглядати і в наш час. Коли діти підростають і створюють власні сім’ї, вони хочуть жити окремо від батьків. Коли з певних причин молодята не мають можливості покинути рідну оселю, то часто виникають сварки та конфлікти. Багато людей, читаючи цей твір, в образі головних героїв можуть побачити себе й свою сім’ю. Соціально-побутова повість дає зрозуміти, що сварка — це не вирішення проблеми, а навпаки її посилення.
Іван-Нечуй Левицький упродовж свого життя написав багато різноманітних творів, але саме «Кайдашева сім’я» вивчається за шкільною програмою й неодноразово перекладена іншими мовами. Цілком можливо, що саме тема твору змогла зачепити читача й перенести його в пореформену добу. За до однієї родини Іван Нечуй-Левицький зміг зобразити ментальність усього народу з його недоліками та проблемами. Все, що відбувалося в той час, цілком реально уявити в наш. Для того, щоб почав змінюватися наш народ потрібно, щоб змінилися його частинки. Отже, якщо мир і злагода буде в кожній родині, то згодом позитивні зміни не оминуть і нашу країну.
