Казка про те як друзі до соловейку одужати. Одного разу соловейко попав під дощ і застудився. Він лежав у ліжку під ковдрою, пив гарячий чай із медом і дуже сумував, що не може літати і весело співати разом із друзями. Коли його друзі дізналися, що він захворів, то дуже засмутилися і замислилися як йому до швидше одужати. І в той же день друзі розсілися на всіх деревах навколо гніздечка соловейка і почали голосно витьохкувати та виспівувати свої пісні. І так гарно виспівували свій сум, свій біль, свою тугу і свою любов, що від їх пісень заспокоївся вітер, хмари розвіялися, засяяло яскраве лагідне сонечко. "Яка краса, яке диво!" – казали зачаровані лісові звірі. Маленький соловейко був дуже щасливий, що його друзі не забули про нього і прилетіли підтримати його і до йому одужати. І сталося диво, соловейко почав швидко одужувати. До того ж він почав підспівувати своїм друзям, і їхня спільна пісня щоночі лилася над лісом, над селом, під небесами…
Тема- це коло подій, життєвих явищ, представлених у художньому творі, у тісному зв'язку з проблемами, які з них постають і потребують осмислення. Ідея-ядро авторського задуму, основна думка про змальовані у творі явища, висвітленню якої підпорядковані всі образи і художні засоби твору (Ідеали і переконання, які автор прагне донести до читача через свій твір). Художні засоби- сукупність прийомів в діяльності письменника, за до яких він досягає мети — творить художньо-естетичну вартість(метафора,оксиморон,гіпербола,іронія,сатира,сарказм і т.д)
Я прочитала роман Валер'яна Підмогильного"Місто".Це перший урбаністичний роман в українській літературі.У ньому показані проблеми села і міста.На мою думку,роман актуальний і в наш час.Тому що,сучасна молодь прагне виїхати з села і налагоджувати своє життя в місті,там більше перспектив на майбутнє.Головним героєм є Степан Радченко.У романі показано,як змінюються його цілі,орієнтири та його характер.Спочатку він переїхав з села до Києва,щоб здобути освіту.Він не хотів залишатися в місті назавжди,а хотів повернутися в село,щоб потім до йому розвиватися.Степан упевнений,що завоює місто,бо воно для нього"старий порох,що треба стерти".Письменник зобразив людину,в якій постійно борються добро зі злом, яка інколи заради особистого утвердження здатна вчинити щось аморальне, і водночас — це неординарна особистість, не позбавлена вміння скептично, а то й іронічно, сприймати себе та довколишній світ.Можна вважати,що Степан підкорив місто,адже він досяг значних успіхів та став відомим письменником.Та на мою думку-це місто підкорило його,тому що,воно поглинуло його,залишивши порожнечу в душі.
Одного разу соловейко попав під дощ і застудився. Він лежав у ліжку під ковдрою, пив гарячий чай із медом і дуже сумував, що не може літати і весело співати разом із друзями.
Коли його друзі дізналися, що він захворів, то дуже засмутилися і замислилися як йому до швидше одужати. І в той же день друзі розсілися на всіх деревах навколо гніздечка соловейка і почали голосно витьохкувати та виспівувати свої пісні. І так гарно виспівували свій сум, свій біль, свою тугу і свою любов, що від їх пісень заспокоївся вітер, хмари розвіялися, засяяло яскраве лагідне сонечко. "Яка краса, яке диво!" – казали зачаровані лісові звірі. Маленький соловейко був дуже щасливий, що його друзі не забули про нього і прилетіли підтримати його і до йому одужати. І сталося диво, соловейко почав швидко одужувати. До того ж він почав підспівувати своїм друзям, і їхня спільна пісня щоночі лилася над лісом, над селом, під небесами…