Відомий український драматург Іван Карпенко- Карий у сатиричній комедії «Сто тисяч» засудив пороки суспільного життя. Нездоланна тяга купувати землю і в селян, і в поміщиків, а потім тішитись думкою, що Калитку «розіпре грошвою», усе де веде до руйнування особистості. А землі потрібні, щоб сказати багатію Пузирю «…голяк масті, чирва світить!», землі і гроші потрібні, щоб переплатити по десять рублів на десятині Жолудю, гроші потрібні, щоб обдурити Гершка. Мрії Герасима Калитки йдуть ще далі: «…всю землю навкруги скуплю! Ідеш день — чия земля? Калитчина!.. Ідеш два — чия земля? Калитчина! Ідеш три — чия земля? Калитчина!» Герасим дурить усіх. Єврей, якого він теж дурить, у свою чергу обдурює Герасима, продає йому мішок з папером замість грошей.
І раптом усім цим корисливим планам не судилося здійснитися. Герасим Калитка не в змозі цього пережити: він лізе у зашморг з надією вмерти.
Гроші скалічили душу не лише Герасиму, але і його куму — Савці. Він весь час знаходиться у пошуку грошей. На пропозицію Герасима здійснити шахрайську махінацію, Савка одразу дає згоду. Але після трагічних подій з Герасимом Савка навіки зрікається брудних грошей.
А Невідомий теж хворів грошовою хворобою. Він вигадав новий засіб обдурювання людей і заробляє на цьому непогані гроші.
Копач Бонавентура бере у будинку Калитки їжу, хоч і не працює на хазяїна. А побачивши єврея, він одразу сказав: «…це — пройдисвіт».
Іван Карпенко-Карий у п’єсі «Сто тисяч» показує, що тим, хто потрапив під владу грошей, нелегко повернутися на шлях порядності.
Недавно на уроках украинской литературы мы познакомились с отрывками приключенческо-юмористической повести Всеволода Нестайко "Тореадоры из Васюковки". Это чрезвычайно интересная история. Меня настолько захватили события, описанные автором, я пошел в библиотеку, взял книгу о приключениях "тореадоров" и с удовольствием прочитал ее от первой до последней страницы.
Главные персонажа повести — Ява Рень и Павлуша Завгородний — обычные школьники-подростки, проживающие в поселке Васюкивка, показатели, фантазеры и "зривщики дисциплины".
Откуда такое необычное имя — Ява? То он сам себя так назвал, когда ему было всего полтора года. То оно, пискля малое, хотело сказать: "Я — Ваня", а вышло "Ява"..., но прицепилось это "Ява" к нему, как репей до собачьего хвоста. У Ивана рыжие взъерошенные волосы, а лицо парня обильно покрыто веснушками. Ява Рень — энергичный и бесшабашный парень. Обычно именно он является инициатором разнообразных затей: то метро под Васюківкою проложить, то устроить бой быков, то организовать школьный театр. Но парень не только на дебош: когда произошла досадная событие с переекзаменовкою, то он летом добросовестно готовился к пересдачи экзамена с украинского языка на "необитаемом" острове, подобрав себе имя "Робинзон Кукурузо".
Павлуша Завгородний — лучший друг Яви. Это более уравновешенный и спокойный парень. Он увлекается рисованием и мечтает стать летчиком, но не меньше Яву любит разнообразные приключения и тайны.
Васюківські "тореадоры" всегда имеют благородные намерения, но за неимением опыта и знаний, к сожалению, иногда попадают в неприятные ситуации. Неразлучные друзья, обдумывая уступки, умеют осознать ошибки и стараются их не повторят, хотя сразу же придумывают и осуществляют новую "авантюру". Поэтому читатели с интересом узнают о поисках незнакомца из тринадцатой квартиры, съемки в кино, о ребят во время родного села от стихийного бедствия, о разоблачении двух местных "шпионов".
Мне понятны желания и намерения Явы и Павлуши, ведь они мои ровесники. Думаю, главное, о чем хочет сказать нам автор: дружба — великая сила; важно иметь рядом верного и преданного товарища, который пойдет за тобой в огонь и в воду, не предаст, всегда в затруднительной ситуации. Впереди у меня знакомство со многими литературными произведениями известных писателей. Но я уверен: "Тореадоры из Васюковки". Нестайко — одна из лучших книг, поэтому я всем советую прочитать ее.
Я вважаю, що рослини треба берегти. По-перше, рослини дарують нам кисень. По-друге, вони здатні очищувати повітря. Придивіться скільки пилу та бруду осідає на їхніх тендітних листочках. По-третє, рослини є їжею для людей та тварин. Як радіємо ми зібраному врожаю. По-четверте, в спекотну погоду дерева та кущі створюють для нас тінь та затишок. По-п’яте, чудові квіти зачаровують нас своєю красою та ароматом.
Ось тому треба берегти рослини.