Українська література: Твір-мініатюра на тему моральні вади людини

Твір-мініатюра на тему моральні вади людини

👇

Ответ:

Катя46811909

19.03.2022

Яка це складна наука — жити серед людей. Адже всі ми такі різні — ну як тут примирити інтереси, уникнути конфліктів! Виявляється, народна мудрість давно вже вирішила це питання, давши пораду: з людьми живи в мирі, а з вадами воюй. Жити в мирі з людьми — означає досягати злагоди. Чи так це просто? Можливо, для декого зовсім непросто. Адже слід навчитися думати не тільки про себе, а зважати й на інтереси інших. Ох, які неприємні бувають ті інші. Часом вони здатні на зовсім не дружній вчинок. На жаль, таке буває. Та чи ти сам ніколи не помиляєшся, не маєш вад! Отож, мабуть, слід навчитися прощати іншим, як прощаєш собі, бо тоді й тобі пробачать, коли схибиш. А чи можна навчитися жити не помиляючись? Непросте питання для звичайної людини. Проте точно відомо, що з вадами таки слід боротися. Кожна мисляча людина завжди аналізує свої вчинки, їх причини, а отже, й може побачити свої вади. А. побороти їх — егоїзм, безнадію, песимізм, лінь — можна.

4,6(4 оценок)

Открыть все ответы

Ответ:

NataliaKotic

19.03.2022

Був колись собі такий великий характерник Шевченко, та такий, гір з ним ніхто не міг зрівнятися, їздив він, кажуть, скрізь по світу та збирав від панів різні листи — бумаги. Кажуть, що як умер він, то його привезли в домовині звідкілясь здалека в Україну, бо як умирав, то сказав, щоб поховали в степу на могилі, нібито в ріднім краю. От його привезли до тієї розкопаної могили, де коло зорового шляху стали здіймати з воза домовину, та й не здіймуть — така важка. Що не робили, ніяк не здіймуть, та мусили прикликати з села двадцять чесних дівок, та аж ті зняли її.

Але ж як розкрили її, то вона була повна різних бумаг, а його самого не було: та так її з тими бумагами закопали. Кажуть, що після хтось-то хотів ту могилу розкопати та забрати списи, бо з ними можна було б одібрати назад у людей ту землю, що у панів забрали після панщини, та у того чоловіка відібрало руки і ноги, то він і покинув докопувати.

Та Шевченко цей дуже клопотався за людей, що робили у панів панщину, і дуже домагався за них у царя, щоб той дав їм волю. А цар все-таки волі не дав. От раз він приходить до царя, його впустили в палати. Ввійшовши в палати, він хап за шапку та об землю трах, та й каже тоді цареві:

— Оце тільки й твоєї землі, що під моєю шапкою, а над всією землею пани царюють! Весь світ я їздив, а ніде не бачив, щоб так було гірко та важко жити людям, як в твоїм царстві.

4,7(95 оценок)

Ответ: