Остап Вишня (справжнє ім’я – Павло Губенко) – визначний український гуморист, представник сатиричної літератури, автор багатьох гуморесок і фейлетонів. Під його гостре перо потрапляли підлабузники, хабарники, п’яниці, винищувачі природи. Найкращі гуморески та усмішки Остапа Вишні було перекладено багатьма мовами, а сам письменник перекладав українською мовою твори М. Гоголя, А. Чехова, Я. Гашека, М. Твена. У процесі натхненної праці народився створений Остапом Вишнею новий жанр – усмішка.У письменника дуже гарні, повчальні, змістовні твори, які вносять у наші життя промінчик яскравого сонця. Візьмімо, наприклад, гумористичне оповідання «Зенітка», в якому письменник підносить тему мужності й нескореності народу в роки Великої Вітчизняної війни. Головний герой твору – дід Свирид – у загальнонародну справу розгрому німецько-фашистських загарбників робить і свій посильний внесок. Про свій героїчний подвиг у воєнні роки він розповідає зі стриманим гумором і має велику ненависть до фашистів.Остап Вишня зіставляє героїчні й побутові риси вдачі головного героя «Зенітки». Комічні «страженія» з покійною дружиною Лукеркою: «Держись, - кажу, - куме, битва буде! Якщо поодинці, будемо биті. Давай згутуємось у військове соєдіненіє, бо інакше розгром. Перемеле живу силу і техніку!»«Мисливські усмішки» посідають значне місце у творчості Остапа Вишні. Письменник любовно створює високохудожні картини рідної природи, виражає шире захоплення нею, розкриває її могутність і красу. Він вирушав на полювання з єдиною метою – помилуватися густими лісами, зеленими луками, запашними сінокосами…Твори Остапа Вишні перебувають в єдності з народною творчістю, і через це вони такі популярні й досі.
Література, живопис, музика, скульптура, театр, кіно - всі ці види мистецтва спільні, виражають почуття.Поет чи письменник свої почуття старанно переносить у свої твори. Художник чи скульптор також втілює свої почуття у свій витвір мистецтва. Композитор свою радість, тривогу, надію вкладає в музику , а співак з почуттям виконує пісню, вкладаючи свою в неї душу. Некажучи вже про акторів театра і кіно , які просто вживаються в свою роль. Отже всі ці види мистецтва спільні між собою , бо виражають почуття.
Від початку твору вони виступають як представники старшого покоління,які черпають натхнення й життєву енергію зі зв*язку з землею.Обробка землі,доглядання за нею були невід*ємними складовими тогочасного життя селян.Цим характеризувалась їх працьовитість,уміння чесно заробляти на "хліб насущний".На відміну від своїх нащадків,Івоніка та Марійка місцями навіть фанатично віддані землі.Це підкреслюється багаточерговими епітетами,цитатами з твору.Таким чином,О.Кобилянська змалювала тогочасне селянство як уособлення життєвої мудрості. (складала самостійно,тому сміливо можеш використовувати для написання творів чи виссловлення власної думки щодо цього твору).