Любов – одне з найсильніших людських почуттів. Іноді можна почути настільки дивовижні любовні історії, що дух просто захоплює. Кожен, про яку би людину не йшла мова, може вчинити не просто незвичні і невластиві для себе, але навіть фантастичні людські вчинки, якщо їм рухає це велике почуття. Прикладів тому дано безліч, один з таких дивних прикладів розказаний в романі Осипа Назарука під назвою « Роксоляна».Письменник розповів відому історію молодої дівчини на ім’я Настуня, яка опинилася в турецькому полоні, але змогла домогтися дивного успіху – на неї звернув свою увагу сам турецький султан. З одного боку, Настуня дійсно була дуже красивою і розумною дівчиною, привертала до себе увагу чоловіків і до того, як її викрали, вже збиралася виходити заміж за хлопця на ім’я Стефан. Але нещасний випадок у вигляді викрадання обернувся для неї новими почуттями та емоціями. Втім, вона зробила все, щоб сподобатися турецькому султану, завоювати його інтерес і симпатію і стати згодом його дружиною. Щоб бути разом з Настусею султан був готовий втратити частину своєї репутації, адже вона не була місцевою і навіть не була мусульманкою. Але він був настільки вражений і зворушений її дивовижною красою, що готовий був піти на будь-які, навіть найсміливіші вчинки, щоб продовжити свою ніжну любов з нею. У компанії дівчини султан почувався на диво добре і комфортно. Вона вражала його своїм розумом, відданістю. Роксолана нагадувала султану його мати, адже вона його практично не боялася, не намагалася в усьому з ним погоджуватися, висловлювала альтернативну думку і тому їм високо цінувалися, як розумна людина. Звичайно, не варто забувати і про те, що Роксолана була дуже красивою.Але навряд чи варто стверджувати, що сама дівчина лише брала любов, але не віддавала її. На її шляху теж було багато перепон і перешкод, долати які було необхідно на шляху до своєї любові. Бажання стати дружиною султана змусило Роксолану змінити свою віру, хоча вона цього зовсім не бажала. Народивши першу дитини, сина на ім’я Селім (Стефан), вона робила все для того, щоб саме він, а не хтось інший, став спадкоємцем престолу.Любов дійсно володіє чарівною силою. Завдяки любові люди можуть долати проблеми, власну гординю, йти на сміливі вчинки і ще багато чого. На прикладі султана і Роксолани ми побачили двох людей, які зробили дуже багато, щоб бути разом і бути одночасно з цим повною мірою щасливими людьми. Ці прекрасні приклади надихають, змушують вірити в краще і служать хорошим нагадуванням того, наскільки важливий внутрішній світ людини.
Українська мова - велике духовне надбання нашого народу Моє ставлення до української мови Любов до рідного краю, до Батьківщини виявляється в любові до рідного слова. Словом рідним треба дорожити, як честю матері, як совістю. Якщо людина байдужіє до рідної мови, то в її душі вмирає краса рідної землі, вона втрачає зв'язок з нею. Людина стає без роду, без племені, котиться перекотиполем у безодню бездуховності й жорстокості, перетворюючись на подобу людини. Але що то значить бути бездуховною людиною? Це просто істота, біологічна істота без серця, без душі. Ми часто милуємося краєвидами природи. Слухаємо шепіт дерев у саду, спів птахів у гаю. Бачимо, як журно хилиться колос пшениці на ниві в очікуванні хліборобських рук. Зачудовано гаємо, як квіти ніби вибігають на берег річки й здивовано дивляться на її швидкий плин у невідомість. Замріяно стоять верби на березі, опустивши зелені коси у воду. Про що вони мріють? Земна краса завжди прагнула натхненного слова. Воно лишилося в багатющій скарбниці української пісні, казки, легенди, поезії. Хай же вічно звучить музика народного слова. Нехай неповторні його пахощі стануть для кожного з нас найдорожчими і найріднішими. Саме так я уявляю собі ставлення до рідної мови. Думка моїх однокласників була одностайна: людина не може існувати без своєї мови, без культури свого народу. Я не закликаю всіх одягати національний одяг, — від цього українцем не станеш, але не знати українцям своєї мови просто соромно. Вважаю, що кожен повинен знати мову й пісні своєї бабусі, яка так щиро колись розповідала нам казки, яка вчила співати. Щиро вдячна своїй бабусі за те, що вона прищепила мені любов до рідної мови, до рідної землі.
Ма́вка — казкова лісова істота в образі гарної оголеної дівчини з довгим розпущеним волоссям; лісова німфа. Мавка є у душі кожної дівчиниТрадиційно вважають, що мавки живуть у лісах. У Галичині місцем поселення мавок вважають Карпати. Мавки символізують душі дітей, які народилися мертвими чи померли нехрещеними. Вони часто постають у вигляді молодих красивих дівчат, що танцями і співом заманюють хлопців у ліс, де залоскочують їх до смерті або стинають їм голови. Щоб урятувати душу дитини, потрібно було на Троїцькі святки підкинути вгору хустину, назвати ім'я й промовити: «Хрещу тебе», і врятована душа попадала в рай. Якщо ж душа доживала до семи років і не потрапляла в рай, то немовля перетворювалося на русалку або мавку і завдавало шкоди людям . я не знаю шо написати перероби якось
