Якою б не була страхітливо руйнівна війна, яким би брудним ураганом не пройшлась вона по Україні, її величезне позитивне значення для історії українського народу безперечне. У цій пожежі, хаосі й крові злились воєдино всі українські землі. І якою б не була, очевидно, напочатку їхня доля тяжкою і трудною, в кінцевому рахунку український народ робить рішучий і неминучий крок вперед. До речі, об'єднання — кінець національному дрібному, другорядне кон'юнктурному, [...несе кінець]. Очевидно, його підставою була розірваність земель і різнобожжя.
А народ увесь в цілому треба поставити над війною. Щоб він у картині був більший за війну, народ радянський, смертю смерть поправший.
Незмірний, неприступний розумінню старої західної душі всеперемагаючий гнів слов'янина зіткнувся на рубежах тисячоліть з холодним методом злочинного германця і, скоряючись уже не тільки рукам полководців, а ніби самому інстинкту життя... (Пропуск у записках), тут бились вороги, здавалось, па тисячу літ вперед, так не жаліли життя і добра. Тут у розжарених небачених тиглях виплавлялася історія нового світу...
Радянський народ весь вихований у прагненні подвигу.
Народ може бути великий у кожен даний момент тільки в одній області. Нема поетів — є генерали, маршали. Бувають епохи художників, бувають і інші епохи, які породжують людей розумних і сильних, надзвичайно мужніх.
Сьогодні ми не належим уже собі. Ми належим війні, яка змінить світ. Ми належим майбутньому, бредучи по коліна в крові, окрашені минулим, якому також ми належим.
...скажіть мені, чому ж не весело стало житися в селі? Чому так почали уникати фізичної праці? Хто прокляв її? Хто заворожив, зневажив? Для чого з людини, що обробляє землю, зняли красу вишивки, покрою, кольору? Чого стала людина землі карикатурою на городського гультіпаку?
Цілісінький день, до темряви, ходити по колу, топтати власні сліди — в цім було щось принизливе.
Супроти вітру довго не пробіжиш, і розумніше до часу прикинутися скореним, лишившись у душі вільним, аніж бути скореним насправжки.
До того ж краще тягти, не очікуючи на батіг, ніж ковтати принизливе підстьобування.
Взагалі, він ніколи не розумів обмеженості деяких коней, котрі прагнуть на кожнім кроці суперечити, огризатися, показувати свій характер. Ніби цим чогось досягнеш, крім батога.
А справді, кому й що доведеш? Тільки собі гірше зробиш. Краще вже й надалі прикидатися сіреньким та покірненьким.
Він був бруднувато-сірим, попелястим і тільки тепер, викупавшись у річці, знову став сліпучо- білим красенем, схожим на давніх предків, що царовали по циркових аренах
Бо він, Шептало, кінь особливий, кінь білий, а коли й попав у це бригадне стовпище, то то завдяки злому випадку, химерам далі
Объяснение:
Вселовод Нестайко оповідає про пригоди двох хлопців , яких звуть Павлуша Завгородній і Ява ( Іван ) Рень . Ці хлопці справжні винахідники. Вони планують прокопати метро під сараєм , зробити підводний човен; намагаються влаштувати справжню кориду з коровою контрибуцію ; приймають участь у театральних постановках разом з однокласниками - звичайно, все це не без пригод! Повість складається з трьох частин , дві з них оповідає Павлуша , а одну - Ява. Те , що твір написано від першої особи , допомагає читачам не тільки побачити пригоди та витівки хлопців , а й осягнути їх внутрішній світ , зрозуміти краще їх характери, думки і прагнення. Павлуші і Яві , по-перше , притаманна надзвичайна активність , вони просто не можуть всидіти на місці! Я думаю , це важлива і дуже красива риса: не залишатися осторонь від подій , які навколо тебе . Хлопці дивують нас своїми історіями. Ідеї , які Павлуша і Ява намагаються втілити в життя , часто виглядають нереальними і навіть смішними , адже вони тільки діти. Можливо , вони подорослішають і стануть справжніми винахідниками ? Можливо , люди , які конструюють літаки , придумують нові пристрої , роблять наукові відкриття , були в дитинстві такими фантазерами і розбійниками , як герої повісті Вселовода Нестайко ?
Мені дуже подобаються дійові особи цієї повісті .