Шерлок Холмс, мужній детектив, і витончене мистецтво? Знайшов, де зустрічатися з такою поважною людиною! Так, я знаю, що у Шерлока Холмса було багато дивовижних професійних якостей. Але зараз я хочу звернути увагу ось на що. Детектив мав дивну здібність на якийсь час позбавлятися думок про справи. (А може, в такий б він, навпаки, думав про них?) Він наче поринав у споглядання полотен бельгійських художників, його сучасників. Він міг годинами стояти біля картини, яка йому сподобалася і жодного разу не згадати.
Мабуть, так. Адже Івоніка та Марічка понад усе любили Михайла, а Саву вони любили менше. Він, засліплений коханням до Рахіри та образою на батьків, вчинив братовбивство. Та батьки не змогли б пережити знищення долі обох синів, тому Івоніка приховав від правосуддя те, що Михайла вбив саме Сава. Івоніка та Марічка все ж будуть відчувати свою провину за те, що сталося. Але до кінця життя вони так і не зрозуміють, що земля, якщо дозволяєш їй отримати над собою владу, приносить більше страждань, ніж врожаю.
Сліпе прагнення до наживи - справжнє горе людей. І цьому існує багато літературних реальних прикладів. Згадаймо твір Карпенка-Карого "Сто тисяч", головним героєм якого є Калитка - жадібна на гроші людина. Він опинився під владою грошей, забувши про своїх рідних, нехтуючи здоров'ям своєї дружини, щастям власного сина. Хоча Калитка був досить забузпеченим, він пагнув більшого і навіть був готовий піти на протиправний обман, купивши фальшиві гроші... Що ж, доля покарала його, і безталанний селянин залишився взагалі ні з чим. Гроші однозначно руйнують людську душу - ось до якого висновку підводить нас автор твору. Стаючи метою нашого життя, вони відбирають його, і треба мати не аби яку силу волі для того, щоб не опинитися під владою грошей.
Шерлок Холмс, мужній детектив, і витончене мистецтво? Знайшов, де зустрічатися з такою поважною людиною! Так, я знаю, що у Шерлока Холмса було багато дивовижних професійних якостей. Але зараз я хочу звернути увагу ось на що. Детектив мав дивну здібність на якийсь час позбавлятися думок про справи. (А може, в такий б він, навпаки, думав про них?) Він наче поринав у споглядання полотен бельгійських художників, його сучасників. Він міг годинами стояти біля картини, яка йому сподобалася і жодного разу не згадати.