я вважаю, щонайбільшоюлюдськоюцінністю єздоров’я. побажанням бути здоровимими завершуємо свої розмови, вітаючисьми бажаємо один одному в першу чергуздоров’я. про здоров’я складено безлічприслів’їв та приказок. в народномуфольклорі існує також багато співанок іпереказів про здоров’я та його цінність. все це акцентує незаперечну важливістьлюдського здоров’я в житті кодного знас. значущість здоров’я не можливопереоцінити, тому його потрібнозміцнювати і примножувати.але динамічний ритм сучасного життязаставляє нас забувати про це. нерідкоскладається враження, що тількизахворівши люди починають розуміти, що втратили щось надзвичайноважливе. тому кожен з нас має дбатипро своє здоров’я і вести виключноправильний спосіб життя. бо ж нашездоров’я – тільки в наших руках. востанні роки люди все більшерозуміють, що зміцнення здоров’язалежить від злагодженого перебуванняз природою. шкідливі викиди в атмосферу, спровоковані людською істю тазухвалим ставленням до природи, вже себе знати. а що ж буде кілька років потому? про це варто замуматися молодомупоколінню.прикладом гармонії людини і природи є твіро. довженка «зачарована десна». авторзакликає любити, шанувати все те, що робитьнас духовно багатими, щасливими, щоб статигідними нащадками своєї землі. а цянастанова варта нашої уваги.отож пам’ятаймо, що берегти здоров’я требазамолоду, адже це найбільше багатство людини.
Де б не був, в якім краю - Маю доленьку свою. Солов'їв плекав для неї В молодім гаю. Доле, доленько моя, Осідлай мені коня, Я до милої поїду | Через гори навмання. | (2) Чорні вуса підкручу, Буйний вітер приручу, Через гори, через доли Вільним птахом полечу. Доле, доленько моя, Осідлай мені коня, Я до милої поїду | Без дороги навмання. | (2) Де б не був, в якім краю - Маю зіроньку свою. Солов'їв плекав для неї В молодім гаю. Доле, доленько моя, Осідлай мені коня, Я до милої поїду | Через гори навмання.
П'є моє коріння сік землі, День лежить на білому крилі, Подих вітру схилює жита, Пролітають стомлені літа... З роду в рід кладе життя мости, Без коріння саду не цвісти, Без стремління човен не пливе, Без коріння сохне все живе. З нами линуть у добрі і у журбі Материнські очі голубі. Чарівлива пісня живить нас І сумління сповідає час. З роду в рід кладе життя мости, Без коріння саду не цвісти, Без стремління човен не пливе, Без коріння сохне все живе. Є в моїх садах мале село, Є криниця, чисте джерело, А коли вертаюсь я з доріг, Я цілую батьківський поріг. З роду в рід кладе життя мости, Без коріння саду не цвісти, Без стремління човен не пливе, Без коріння сохне все живе.